Алла Ландар: «Родове дерево Іспанії на прикладі меморіалу в Валенсії»

Невід'ємною частиною культури європейських народів є традиції, що сформувалися протягом багатьох століть. Європейські країни свято бережуть культурну спадщину минулих епох, гармонійно поєднуючи їх з новими традиціями. За словами президента Міжнародної асоціації професіоналів похоронної справи, Національного члена від України у Світовій Федерації Похоронних Виконавців (FIAT-IFTA) і керівника столичної Приватної фірми «Петро Великий» Алли Ландар, те, з чим вона зіштовхнулася в Іспанії, змусило її не лише по- новому поглянути на європейську культуру, але й доторкнутися до її давніх традицій, побачити живу історію розвитку похоронної справи на Піренеях, вікові традиції, закладені предками і шановані сучасниками.

Родові склепи,

як живий зв'язок поколінь

Делегація нашої асоціації відвідала Королівство Іспанія та її середземноморську провінцію Валенсія на Південному Сході Піренейського півострова.

Хочу поділитися з вами враженнями про ту поїздку і цінний для нас досвід зустрічі зі світовою похоронної культурою.

В однойменній столиці провінції місті Валенсії ми мали відвідати Центральне меморіальне кладовище, розташоване на одній із наймальовничіших вулиць - авеню Гаспара Агіллара.

Головний вхід і центральна алея склепів

Це місце може послужити яскравим прикладом того, що таке жива національна пам'ять не на словах, а на ділі. Кладовище Cementerio Central de Valencia по праву вважається музеєм світових шедеврів архітектурного мистецтва, де зодчество і скульптура справді нерозлучні і єдині. Красу і велич склепів, виконаних іменитими іспанськими, французькими, німецькими, італійськими та скандинавськими архітекторами різних століть, описати словами неможливо. Це треба побачити і відчути. Тут не полишає відчуття, що перебуваєш у райському спокої. Тиша і блаженство, спокій і краса, справжнє єднання природи та історії - ось ті відчуття, які захоплюють вас уже з перших кроків.

Картина, що постала перед очима, це музей під відкритим небом іспанських склепів, кожен з яких є «родовим деревом». Центральне, або як його ще називають - Головне кладовище Валенсії - найстаріше.

Відкритий цвинтар був на початку XIX століття, але незабаром серйозно постраждав під час навали французів. У колишні часи через велику кількість пальмових дерев на території, місце було відоме як «Сад пальм».

Згодом вони були зрубані, коли почалося по суті друге його народження. Другим початком - в 1886-му році - якраз і послужило будівництво пантеонів. Спочатку закритих, підземних, їх відразу помічаєш у перших рядах ділянок. Вони нагадують наші старі поховання, наприклад, на Личаківському цвинтарі у Львові. Це масивні плити з підземними склепами. І відразу ж за ними починаються наземні пантеони - склепи, які немов змагаються в красі, обробці, монументальності, скульптурних ансамблях, колонах, перетворюючи весь простір на «Музей тиші». Під такою назвою і в тому числі ми можемо знайти його на туристичній карті Валенсії.

На особливу увагу заслуговують мавзолеї Хуана Баутіста Ромеро, Себастьяна Монлам, Вірхінія Дотрес, а також сімей Уайт і Льяно. Тут також упокоїлися знані в світі письменник Бласко Ібаньєс і художник Хоакін Соролья.

Одна галерея родових склепів неймовірної краси змінює іншу. Артисти, тореадори, письменники, музиканти, лікарі, громадські діячі, військові, особистості в історії міста і країни, що внесли помітний вклад в Іспанську культуру і мистецтво. Це їхні імена та тих їхніх рідних і близьких, що пішли з життя, ми бачимо на місцях їхнього вічного спокою. Ангели як посланці і сини Господа, немов провісники духовності, супроводжують більшість поховань як у вигляді скульптур, так і в барельєфах і малюнках.

Все майстерно розбите на сектори, розділені масивними стінами-колумбаріями, в яких валлійці також ховають покійних родичів протягом уже трьох століть… і по сьогоднішній день.

При ближчому розгляді розумієш, що кожен іспанський склеп, як і місця в стінах-колумбаріях представляють собою «родове дерево» однієї окремої іспанської сім'ї.

Зі спілкування з відвідувачами стає зрозуміло, що родові поховання іспанці відвідують досить часто. І далеко не тільки в поминальні чи пам'ятні дні. Головний мотив - спілкування, справжнє і живе, відверта розмова з померлими рідними. У дні народження і смерті, в поминальні дні і релігійні свята склепи по можливості відвідують всі нинішні представники роду.

«В склепах - мудрість і сила багатьох поколінь мого роду. Я і члени моєї сім'ї часто приходимо сюди за порадою, благословенням. Ми закриваємо очі, молимося Господу, і разом з нами Богу молиться увесь наш рід. Повірте, сила такої молитви зростає в десятки, а то й сотні разів! Потім ми просто розмовляємо і отримуємо відповіді на багато питань: як вчинити в тій чи іншій ситуації, як уникнути невдачі і домогтися успіху, знайомимо з предками новонароджених і тих, хто беруть шлюб. Після такого спілкування виникає відчуття спокою й умиротворення, правильності обраного шляху або рішення; це так, як ніби ми отримуємо згоду роду. Згода з нашими вчинками, задумами або планами, - розповів нам один з відвідувачів, - ви можете зустріти тут майбутніх молодят напередодні заручин або весілля, батьків напередодні народження первістка, або навіть того, хто замислив відкрити свою справу, новоспеченого студента або випускника…».

Християнський храм на головній алеї кладовища

На кладовищі Валенсії, як і на всіх інших в Іспанії працюють храми різних християнських конфесій. Зони поховань і релігійних обрядів віруючих-християн і мусульман розділені. Ніхто й нікому не заважає.

І ще про одне, але на наш погляд, дуже важливе. Згідно із законодавством Іспанії, покійний в цій країні має бути відданий землі або підданий кремації протягом двох діб після смерті. Зрозуміло, що це нерідко робить важко можливим, а то і зовсім неможливим присутність рідних і близьких, котрі працюють або проживають в цей час за межами країни. Центральне кладовище Валенсії стало першим в цій країні, а точніше з 2014-го року, керівництво якого запропонувало новаторську і абсолютно безкоштовну послугу для рідних і близьких покійного. В якій би точці земної кулі в цю скорботну хвилину вони не перебували, вони можуть відвідати панахиду в режимі віртуального туру по кладовищу он-лайн. Конфіденційність насамперед. Тому сім'ї і друзям покійного нададуть спеціальний код доступу як до трансляції, так згодом і до запису (копіювання чи тиражування).

Надгробки і жива історія роду

Кожний надгробок або склеп, як і сама процедура поховання покійних іспанців свідчать про те, наскільки заможний їхній рід. При цьому питання пишності або скромності родового дерева безсумнівно є другорядним. Головне, щоб рідні і близькі після відходу в засвіти були разом.

Склеп всередині: зліва місце для молитви, праворуч - мармурові таблички ніш для трун та урн

Склеп відомого роду цієї країни є цілим комплексом технічних споруд під землею і унікального архітектурного ансамблю, який також має місця для подальших поховань, на поверхні. Нижче рівня землі відведені місця для 6-8 трун, а в надземній частині склепу - від 2 до 6. Може здатися, що в трунах ховають найбільш знатних представників роду. Це не завжди так. Адже всі члени сім'ї, які покидають цей світ, в рівній мірі дорогі серцю. Не останню роль відіграє і черговість: коли місця для трун в склепах закінчуються, настає черга кремації. Урни заповнюють весь вільний простір, якого в склепах залишається досить багато. Вистачить на кілька поколінь наперед.

Будівництво величезних родових склепів виконується в різних архітектурних стилях - від класики до хай-теку. Підземна і наземна частини таких склепів нерідко розраховані на 12 і більше трун.

Алея сучасних склепів в стилі хай-тек

Також можна придбати місця під склеп і в землі. За виглядом вони нагадують сучасні поховання, скажімо, на нашому Байковому кладовищі Києва - з акуратними могильними плитами, хрестом або скульптурою в головах. Однак в Іспанії могильна плита є одночасно і входом до склепу.

Під землею в трунах поховані останки 4-6 родичів, причому, часом, по кілька століть, а весь вільний простір заповнюється урнами з прахом новопреставлених членів роду останніх трьох поколінь - ХХ-ХХІ століть.

Покійних також ховають в родових нішах стіни, хоча це на перший погляд і колумбарій, але все не зовсім так ...

Глибина кожної ніші розрахована під розміщення труни або саркофага: 2,4 м в глибину, 80-90 см в ширину, 60-70 см у висоту. Такий збудований із цегли цвинтар, як правило, складається з 5-6 поверхів або ярусів. Якщо поховання нове, то спочатку сім'я ховає в ніші труну з тілом першого покійного. Після цього заповнюють вільний простір урнами з прахом інших родичів. Коли місця стає недостатньо, труну з останками може бути вилучено для подальшої кремації, а потім прах в урні повернуть назад. Таким чином, звільниться місце для нових небожителів родового склепу.

Ми побачили в стінах багато ніш, в яких останки людей ховаються протягом п'яти-шести поколінь родини.

«Похоронні доми» і репатріація після смерті

Одна з традицій родової похоронної культури Іспанії - це ще й пошук і репатріація останків членів роду, померлих у різні часи в інших країнах світу. Іспанія по праву вважається однією з успішних і передових в цій нелегкій справі. Ми були свідками перепоховання в родовій ніші останків, доставлених із Латинської Америки. Тіло було поховано на чужині в минулому столітті. Родичі, які живуть в Іспанії, знайшли це місце, ексгумували останки, і після кремації, у присутності всієї родини, поставили урну в місце родового склепу.

Репатріацією останків займаються похоронні доми, діяльність яких в Іспанії давно легалізована, і на відміну від України, це питання давно вирішене на законодавчому рівні.

Ці ж похоронні доми надають повний спектр ритуальних послуг, починаючи від транспортування тіла до моргу, закінчуючи організацією повного комплексу похоронних послуг і складання плану самого похорону.

Похоронні доми бувають як державними, так і приватними. При цьому державним структурам жодним чином не даються які б то не було переваги. У Похоронних домів і приватних крематоріїв нерідко один господар, або, правильніше сказати, сім'я. Як в США, Канаді чи Австралії, так і в Євросоюзі, такий вид приватного бізнесу в більшості своїй - справа сімейна.

Приватним підприємствам органи влади виділяють землю під поховання - приватні кладовища - в довгострокову оренду, терміном на 30-50 років із можливістю подальшого продовження договорів. Стежить за дотриманням законності місцевий муніципалітет, а в сільській місцевості - рада землі або комуни.

Державний крематорій з відсутністю диму як показник роботи сучасних фільтрів

Кілька слів про крематорії. Біля кладовища Cementerio Central de Valencia, буквально в декількох кроках, діє великий державний крематорій, а на самій території кладовища - значно менший за розмірами вже крематорій приватний. Державний, що значно більший за розмірами можна розпізнати за двома високими трубами, з яких ледве помітно виділяється водяна пара. Завдяки потужним фільтрам шкідливі викиди в навколишнє середовище не потрапляють, а дим геть виключений.

Приватний же крематорій розпізнати набагато важче. Це невелика будова, оточена чудовим дизайнерським ландшафтом: фонтанами і навіть міні-ботанічним садом. У цьому місці про смерть навіть не думається.

Сучасний приватний крематорій на кладовищі Cementerio Central de Valencia

До чистоти і охайності кладовищ іспанці ставляться з особливою турботою. По всій території є комфортні кімнати відпочинку, санвузли, розставлені герметичні контейнери для сміття. Постійно працюють озеленювачі, задіяні ручний і автоматичний поливи газонів, у багатьох місцях зайняті своєю роботою двірники.

Якщо сім'я з кладовищем укладає договір, то персонал гарантує постійне прибирання місця поховання, доглядає за зеленими насадженнями, прикрашає могили в дати смерті або народження покійних живими квітами, прибирає всередині наземної частини склепу, миє вікна і вітражі, протирає від пилу і бруду скульптурні композиції.

Про те, як працюють Похоронні доми Іспанії більш докладно нам розповів власник компанії «Таранторіо Інфунераріас Святого Ісідро» в Мадриді - найбільшого приватного оператора на ринку ритуальних послуг цієї країни і сімейного бізнесу в чотирьох поколіннях. Похоронний дім Луїса Сіфуентеса Педро має в приватній власності найрозгалуженішу в містах Іспанії мережу приватних кладовищ і крематоріїв.

 З його розповіді ми дізналися, що головне завдання організаторів похоронного процесу - мінімізувати біль втрати серед близьких покійного.

 «Ми створюємо величну, максимально комфортну психологічну обстановку, втілюємо прощання з покійним в урочистий, кульмінаційний момент всього його життя. Люди віддають покійному заслужену ними шану. Якщо хочете, наше завдання - зміцнити віру родичів померлого в те, що людина нікуди не пішла, а просто змінила місце проживання », - розповів мій співрозмовник.

До речі, нещодавно Луїс став законодавцем новаторства і креативу в похоронній справі, яка швидко набула популярності в Іспанії.

Його Похоронні доми тепер проводить дні відкритих дверей, екскурсії по цвинтарях, безліч інших цікавих заходів, а особливо в поминальні дні і релігійні свята.

Але повернемося до Валенсії. Одним із кращих у Валенсії по праву вважається похоронний дім La Esperanza Servicion Funerarios, що перекладається з іспанського як «Ритуальний сервіс« Надія».

Вхід в офіс і магазин похоронного будинку «Надія» в центрі міста;

Похоронний дім, його головний корпус

Його власниця Марісела Гонсалез зустріла нас з особливою привітністю, познайомивши з роботою своєї компанії.

Перше, що кинулося в очі - величність і краса головного корпусу. На вході - чистий, розкішний ресепшн, тихо грає музика Шуберта. А просторі, довгі, сяючі мармуром коридори, що відбивають світло кришталевих світильників, ведуть до кімнат відпочинку родичів і прощання з покійним. В кінці - велика зала для релігійних літургій, з'єднана з гаражами для катафалків.

Дещо незвичайним для нас було те, що рідні прощаються з покійним через скляну перегородку. За словами Марісела Гонсалез, ця складова ритуалу продиктована не тільки санітарними нормами, але й місцевими звичаями. Нерідко труну закривають і померлого можна згадувати лише за прижиттєвим портретом, що стоїть у спеціальній ніші.

У той час, коли труну з тілом виставляють у залі прощання, звучить класична музика. Це не похоронні марші того ж Шопена, а спокійні й сумні твори видатних композиторів різних епох. При бажанні, родичі можуть замовити і живий музичний супровід. У день нашого візиту звучала музика Шуберта «Ave Maria».

В похоронних домах є кімнати, де збираються рідні покійного до початку процесії або відспівування. Там приготовлено все необхідне для таких випадків: кава, чай, набір медикаментів, прохолодні напої. Дизайн жодним чином не нагадує про скорботну місію всіх присутніх: картини, скульптури, кольори декору ... Все підібрано в тон, кольорова гамма в м'яких і неагресивних тонах.

Є приміщення, де зберігається труна з тілом до дня похорону. Ритуальна зала прощання з атрибутами християнства. Є місце для священика, стіл з необхідним церковним приладдям, звукова апаратура, м'яке освітлення, місця для прощання. Їх достатньо. Там зможуть розміститися одночасно понад сто осіб.

Катафалк заїде прямо в приміщення через спеціальні скляні ворота, а водієві не доведеться очікувати процесію під палючим сонцем. Адже всередині всіх інших приміщень працюють кондиціонери.

Катафалк заїде всередину похоронного дому прямо до зали прощання.

Кімната для зберігання тіла померлого з'єднана з відсіком для бальзамування. Тут абсолютна чистота, набір необхідних ліків і хімікатів.

Персонал похоронного дому зробить все можливе, щоб рідні і близькі покійного були оточені турботою та всім необхідним для прощання і процесу похорону.

* * *

Похоронний дім «Ритуальний сервіс« Надія »в Валенсії - перебере на себе всі клопоти сім'ї в найважчий для неї час. Тут повний комплекс похоронних послуг і весь необхідний набір ритуальних товарів і приладдя. Але головне, що це місце на кілька днів стає для сім'ї другою домівкою.

Підготовка всіх необхідних документів, план похорону, договору з кладовищем і крематорієм, релігійна і поминальна частина, транспортне забезпечення, зберігання і бальзамація.

Очевидна величезна робота всередині самого дому: надати автомобіль для зустрічі і розподілити тих, хто прибуває з інших міст, а нерідко і з-за кордону, надати лікарську і психологічну допомогу, якщо це знадобиться. А також догляд за місцем поховання після похорону. Це квіти, таблички, угода з кладовищем щодо озеленення. А якщо знадобиться, то й повне сприяння в підготовці документації, а потім і в будівництві нового склепу з подальшим доглядом за ним.

І, завершуючи свою розповідь, хотілося б сказати ось про що. Ми в Україні в очікуванні того, що Верховна Рада розгляне новий Закон «Про похоронну справу в Україні», де будуть закріплені нові для нашої держави Статті про Похоронні доми, приватні кладовища і крематорії, ліс-кладовище, екологічні і зелені поховання. Ці ідеї і принципи, що базуються на європейському і світовому досвіді, спільно з Міністерством регіонального розвитку та інфраструктури розробила наша громадська організація - Міжнародна асоціація професіоналів похоронної справи. Законопроект уже тривалий період часу знаходиться на розгляді в парламентських комітетах. Ми сподіваємося, що незабаром наша країна відкриє для себе нову сторінку в розвитку похоронної культури, а розвиток повноцінного сервісу прощання з близькими відкриє перед нами якісно новий спектр сервісу та послуг, який в Європі, як і в усьому світі надається вже протягом століть.

Коротка  довідка:

Громадська організація «Міжнародна асоціація професіоналів похоронної справи» зареєстрована в 2008-му році. Входять до неї більше ста постійних членів, як підприємців, так і підприємств з надання ритуальних послуг. Члени організації мають на меті відродження національних традицій та обрядів, здійснення екологічної, культурно-просвітницької та наукової діяльності для поліпшення організації поховань в Україні. У 2013-му році видано перший і єдиний навчальний посібник «Похоронна справа в Україні» для вищих навчальних закладів та спеціальних освітніх установ з підготовки фахівців ритуальної сфери. В цьому ж році з'їзд Всесвітньої Федерації Похоронних Виконавців (FIAT-IFTA) прийняв Асоціацію на правах Національного члена від України до своєї організації. Засновником і Президентом української Асоціації є Алла Ландар.