Традиції похоронної культури країн світу сформувалися у різні часи і різні епохи

Традиції похоронної культури країн світу сформувалися у різні часи і різні епохи. Їхній розвиток не припиняється і понині. Проаналізуємо нові тенденції розвитку похоронної сфери на прикладах країн Євросоюзу і США. За словами президента Міжнародної асоціації професіоналів похоронної справи, Національного члена від України у Всесвітній Федерації Похоронних Виконавців (FIAT-IFTA) і керівника столичної Приватної фірми «Петро Великий» Алли Ландар, ритуальній галузі України там є чому повчитися, є що перейняти і в чому наслідувати.

Перехід від планової економіки соціалістичного періоду до вільного ринку кардинально змінив сферу послуг, як і всі інші галузі. Це одна із суспільно-важливих сфер послуг, що охоплює практично все населення країни. 

Похоронний сервіс став сферою інтересів приватних підприємців не випадково. За підсумком попереднього розвитку похоронної справи стає зрозуміло, що муніципалітети опинилися у важких умовах нездатності утримувати  об'єкти ритуально-похоронного призначення і організовувати правильне виконання всіх процедур і норм, продиктованих часом. Поглянемо разом на досвід світовий, спробуємо розібратися, що заважає поступальному рухові вперед…

Україна: прагнення і перешкоди

З перших днів Незалежності за відсутності будь-яких гарантій для приватних інвесторів похоронний сервіс виявився фактично у зародковому становищі. Сьогодні, майже через тридцять років галузь сформувалася, але подальший розвиток пригальмував. На часі зміни до законодавства про похоронну справу. 

Необхідна модернізація галузі, заснованої на взаємовигідних відносинах в умовах державно-приватного партнерства, так як органи місцевого самоврядування не зможуть самостійно розв'язати існуючі проблеми в ритуальному сервісі. Потрібна розробка єдиної державної концепції вдосконалення ритуально-похоронної галузі. 

Винаходити будь-що тут не потрібно. Є світовий досвід і практика, є США і Євросоюз, Австралія і Канада, Японія і Латинська Америка, Нова Зеландія і Сингапур. Проаналізувавши багатолітній досвід цих держав, стають зрозумілі основні принципи і постулати розбудови похоронної галузі будь-якої держави. В її основі похоронний дім перша складова, і приватний крематорій та кладовище як наступний крок. В числі приватних кладовищ, крім традиційних національних чи релігійних погостів, час диктує перевірені часом і запроваджені вже у багатьох країнах екологічні зелені та ліс-кладовища. Індустрія товарів ритуального призначення йде в ногу з нововведеннями. Передусім це стосується екологічних поховань. Мова йде про масове виробництво еко урн, еко трун і цілої низки супутніх товарів та атрибутики. 

Похоронний дім як основа основ

Розглянемо все детальніше, і розпочнемо з приватного Похоронного дому (ПД). Це основа світової ритуальної галузі. Як правило, це бізнес сімейний, що передається із покоління в покоління. Фактично на приватних Похоронних домах або бюро заснована вся ритуальна сфера у цивілізованому світі. Це об'єкт похоронного призначення, що забезпечує повний комплекс послуг з організації та проведення похорону.

Похоронні доми в Євросоюзі чи США, Австралії або Канаді  – розташовані як у великих містах, так і в невеличких населених пунктах. Крім основного приміщення можуть мати і декілька додаткових філій для зручності в обслуговування клієнтів. Тут є все необхідне для організації прощальної церемонії. На вході адміністративний куточок або ресепшн, де рідних померлого зустріне адміністратор, внесе усі дані до комп’ютера та запросить ритуального агента, котрий спільно з родичами складе план похорону. 

Сім’я померлого звертається до Похоронного дому, коли отримує офіційний державний документ про смерть. Тобто після того, як тіло вже потрапило до патологоанатомічного відділення лікарні, зроблено розтин за потреби, є констатація смерті та її причина, все належним чином оформлено і час подбати про організацію традиційного поховання або кремації.

Похоронний дім працює цілодобово, звернутися, зателефонувавши або приїхавши на місце, можна в будь-який час. Після перевірки документів, правильності їхнього оформлення та відміток моргу лікувального закладу, тіло померлого приймуть на зберігання до холодильної камери, а вранці розпочнеться складання плану похорону. 

Рідні разом з агентом ПД виберуть труну, всі необхідні товари та атрибутику, замовлять весь комплекс ритуальних послуг. 

У день похорону в призначений час рідних чекають у залі для прощання. Позаду підготовка тіла до поховання, бальзамація, послуги перукаря чи візажиста тощо. Труна з тілом може бути виставлена як у великій залі, так і в невеличкій кімнаті для прощання, в залежності від кількості очікуваних гостей на церемонії. 

Якщо захід матиме масовий характер, то зала для прощань на сто і більше осіб буде замовлена вже на кладовищі або в крематорії. 

Запросять священика, є в ПД все необхідне для прощання, а саме музичний супровід та озвучка, все що потрібно для меси. Катафалк, що повезе покійника на кладовище або до крематорію, знаходиться поруч, тут можна обрати марку автомобіля, його клас і колір. Буде надано організатора плану похорону та бригаду з виносу труни чи саркофага, сингуматор (похоронний ліфт), запросять флориста для оформлення скляного відсіку катафалка та початкового оздоблення могили.  

У ПД є місце для поминального обіду, а також відділ, що займеться намогильною спорудою. Може бути встановлена невеличка тимчасова споруда одразу після поховання, а доповнять її міні скульптури Діви Марії і Спасителя, а також інформативна табличка та фото.

У комплексі пропонованих послуг від ПД окрім організації похорону, є чимало сервісних послуг. Родичів зустрінуть в аеропорту чи на вокзалі, нададуть транспорт, розмістять у готелі, заздалегідь подбають про кімнату для зустрічей, медичну допомогу, забронюють готель та квитки на зворотну поїздку. У ЄС, США та Японії чимало Похоронних домів мають уже власні кімнати для розміщення тих рідних і близьких, котрі прибувають з інших міст чи країн. Тобто, надають власний готельний сервіс. 

Широко розвинена послуга відео трансляції через Інтернет для тих, хто не мають можливості бути присутніми особисто. Можна замовити також і відеозапис прощальної церемонії.

Протягом десятиліть ПД у світі надають можливість оформити організацію поховання заздалегідь та заповнити FIP – похоронний страховий поліс. 

Літні люди можуть укласти договір з Похоронним домом чи бюро, нотаріально його посвідчити та особисто подбати як про план похорону, так і про перелік усіх необхідних товарів та послуг. Працюють ПД у тісному контакті зі страховими компаніями, що беруть на себе або частину оплати прощальної церемонії, або повну. Все залежить від суми відрахувань, періоду обов’язкових внесків та того, що прописано в договорі.

Похоронний дім на час похорону стає для рідних і близьких померлого другою домівкою. Всі вони перебуватимуть під опікою його персоналу в оточенні уваги і турботи.

Приватний Похоронний дім в Україні вже прописаний окремою Статтею в нових Змінах до Закону про похоронну справу. Новий закон тим часом перебуває на розгляді у комітетах Верховної Ради, але прийняття його поки що відкладається на невизначений термін. Ухвалення нового законодавства дасть потужний поштовх розвитку похоронної галузі в нашій державі. Без законного відкриття Похоронних домів подальший розвиток ритуальної сфери в Україні неможливий.

Приватний крематорій: ставлення як до живих

Приватний крематорій – це ще один вид підприємницької діяльності в нашій державі, що українським законодавством наразі залишається фактично за бортом. Наш Закон про похоронну справу у його діючому варіанті не дає дозволу і можливості будувати приватні крематорії взагалі. 

Саме тому в одній із найбільших країн Європи лише три крематорії: Київ, Харків та Одеса. 

   

Проекти в Дніпрі та Донецьку так і лишилися на папері. Інвестор чи підприємець ритуальної галузі не вбачають для себе можливості вкладати кошти в подібне будівництво. Адже навіть якщо таке й станеться, крематорій після закінчення будівництва потрібно буде віддати державі. Жодної дозвільної документації такому приватному закладу ніхто не надасть, адже все поза законом.

Побудувати сучасний крематорій непросто. Проект, комплекс документації, земля, будівництво, закупівля печей і всього необхідного обладнання, у першу чергу електронного. Це величезні кошти, котрі, з однієї сторони, під силу органам місцевого самоврядування, а з іншого, заборонені законодавством приватному підприємцеві. Хто вкладатиме власні мільйонні інвестиції в об'єкт, яким розпоряджатися не зможе? У світі залишається все менше країн, де на законодавчому рівні встановлено повну заборону будівництва крематоріїв у приватну власність.

Землі під кладовища виділяти ніде. Діючі цвинтарі закінчують освоєння виділених ним земель. Керівники кладовищ починають використовувати під поховання доріжки і проїзди, нерідко відбувається хаотичне розповзання територій, правдами і неправдами відвойовуються додаткові ділянки і вся ця діяльність через безвихідь не завжди йде у фарватері закону. 

Більше того, у світі давно знято питання необхідності такого виду поховання, як кремація. В минулому ті часи, коли люди побоювалися жити поруч із такими закладами. Більше того, якщо крематорій побудований із застосуванням сучасних технологій і за всіма правилами, тобто встановлені сучасні фільтри, дотримано санітарної віддаленості від житлових масивів, то боятися нічого. Мені довелося відвідати приватні крематорії в Швеції, Іспанії, Австралії, і ніде немає й натяку на дим чи атмосферні викиди.

Нерідко мешканці інших регіонів, котрі позбавлені можливості скористатися послугою крематорія, змушені везти небіжчика за сотні кілометрів до найближчого місця кремації в Україні. Тому сама постановка питання про доцільність побудови нових крематоріїв в інших регіонах України давно продиктована часом.

Три крематорії в Україні на багатомільйонну країну – це  швидше відсутність такого виду послуг, аніж їхня наявність. Нещодавно повернулася з іспанської Валенсії. В Іспанії сьогодні збудовано і діють 358 крематоріїв, і більша частина із них у приватній власності.   

Побувала у Великій Британії, а це лідер в Європі за наданням таких послуг: кремації піддаються 73 відсотки померлих. Англія, а це не лише четверта частина Британії, має сьогодні уже 260 крематоріїв.  

Ті ж, хто й досі переконані, що крематорій забруднює навколишнє середовище, стоять на таких позиціях через недостатню роботу з поінформованості населення державою. Крематорій, що побудований за всіма правилами, не завдає шкоди навколишньому середовищу в порівнянні з класичним похованням шляхом закопування тіла з труною в могилу. Особливо, коли мова йде про важкохворих, інфікованих небезпечними вірусами та бактеріями. Немало потрібно зробити, враховуючи національні традиції та релігійні переконання, але це вже інша складова. До того ж, ніхто нікого не примушує користуватися послугами крематорію силоміць.

Приватний крематорій – це якісно новий вид послуг і більшості країн. Це чиста і озеленена територія навколо, широкий вибір урн різних кольорів і матеріалів аж до оздоблення Сваровскі, еко урни, з портретами і епітафіями, різноманітних форм, діаметрів тощо.   

Приємно вражає персонал своєю підготовкою, уважним ставленням до рідних і близьких, а головне до тіла померлого. Для сім’ї надто важливо, коли вони бачать шанобливе ставлення до їхнього небіжчика, спеціальні м’які підйомники і амортизовані білі візки. Крім того, за бажанням процедура може бути проведена за їхньої присутності. Для цього є кімната очікування, де буде надано психологічну, а за потреби і медичну допомогу. Форма вбрання персоналу – це швидше медичні костюми зі світлою гамою кольорів, а вони завжди чисті, охайні і привітні. В Австралії приватний Похоронний дім зустрів своїм критим зимовим садом з реліктовими деревами, туями і кипарисами навколо корпусу, а в Іспанії – штучними водоймами і різнобарв’ям квітів. 

Приватний сектор в очікуванні Змін до законодавства у похоронній галузі і в частині розбудови приватного сектора крематоріїв. Високий рівень послуг, широкий вибір товарів, а головне – ставлення до померлих і їхніх родин. Цього очікують підприємці і прості громадяни, особливо в тих регіонах де послуга кремації поки що недоступна взагалі. 

Екологічні зелені поховання, ліс-кладовище. Країнами і континентами

Уявлення про смерть у західному суспільстві завжди мали яскраво виражений релігійний вплив, що позначався на традиціях поховання. Проте в останні десятиліття соціальні зміни, технологічний розвиток зробили своє у цій сфері діяльності і внесли свої корективи. Прагнення до турботи про екологію дійшло до похоронної індустрії переважної більшості країн.

Урни для праху з морської солі і землі, кокосової стружки, картону або труни з бамбуку, тонкої фанери і натуральних смол – саме такі альтернативи пропонуються тепер для екологічних поховань і кремації. Протягом останнього десятиліття активно зароджувалася концепція еко похорону, що має значно менший вплив на навколишнє середовище. 

Традиційні поховання і використовувані раніше його методи лишали помітний слід на планеті. Сьогодні багато країн, серед яких США, Нова Зеландія, Австралія, Велика Британія, Нідерланди, Німеччина, Швейцарія, Швеція та багато інших намагаються перетворити кладовища на місця, де можна не лише віддати данину пам'яті покійним, але й відвідати храм, просто прогулятися зеленим парком, що є лісом-кладовищем. Про екологічні зелені кладовища Великої Британії читайте у детальній розповіді за посиланням.

Еко похорон обійдеться дещо менше за традиційний. Проте, навіть не через економічну складову попит на подібні послуги зростає. Бажання жити в гармонії з природою, прагнення зберегти території і особливо лісо-паркові зони для дітей та онуків беруть своє. Традиції поки що переважають, але процес зміни уявлень і переконань щодо похорону серед населення більшості країн дедалі настійливіше прогресує у сторону екологічної безпеки.

Прагнення жити в гармонії з природою, величезні кошти, вкладені у розвиток лісу-кладовища, ландшафтний дизайн, повноцінна атмосфера пам’яті і краси, архітектура і музейна справа, зручне розташування храмів усіх релігійних конфесій Швеції, архітектура, сервіс і професійних догляд  – все це складові і причини рішення ЮНЕСКО внести Лісове кладовище Стокгольма до Світової пам’ятки культури. 

Не лишилася осторонь нововведень і Німеччина. Нині у цій країні з новою силою спалахують суперечки довкола незвичайного бізнесу, який завойовує все більшу популярність серед європейців, і знаходить підтримку у німців. Ритуальні компанії нерідко пропонують клієнтам відмовитися від звичайного поховання на традиційному кладовищі. Натомість влаштувати поховання еко урни з прахом у мальовничому лісі чи парку.

При цьому будь-яких пам'ятників і огорож немає, у кращому разі табличка на дереві з іменем та прізвищем. Католицька церква звинуватила бізнесменів у язичництві, але протистояти новому ритуалу протестні активісти в рясах не в силі. Альтернативні похорони нині стають у Німеччині швидше правилом, аніж винятком.  

Для більшості літніх німців, тих, хто за їхніми ж словами,  доживають свого віку, смерть – це не те, що колись сталося з їхніми батьками, а те, що незабаром трапиться з ними самими. Проживши щасливе й довге життя, майбутнє їх не лякає: вони просто роблять спробу до нього підготуватися.

Дідусів і бабусь не лякають думки про смерть. Багато хто із них дізналися, що, виявляється, у Німеччині є така ритуальна послуга: поховання у лісі-кладовищі. Багато хто з них подумали про себе: а чому б і ні? Настав час приймати рішення...

Чимало з них прямують час від часу за місто, де на перший погляд звичайнісінький ліс. Тут, як і в будь-якому іншому такому місці, можна прогулюватися, їздити велосипедистам. Немає ні воріт, ні огорож, лише табличка нагадує про особливість цього місця: «Цвинтарний гай». 

Зустріти сьогодні такі таблички можна неподалік Берліна або Ганновера. За такими погостами закріплено близько 60-ти гектарів. На кожному в середньому по півтори сотні дерев, але з’являються все нові й нові насадження. Про це дбають уже нащадки померлих. Дерева для них стають такими собі орієнтирами. Адже вони замінюють могили. Поруч з кожним деревом можна ховати до десяти осіб. Відтак на таких зелених погостах тут знайдеться місце не менш як для 50 тисяч клієнтів. 

Якщо в Австралії, наприклад, мова йде про родове дерево, тобто місце вічного спочинку еко урн кількох поколінь родини, то в Німеччині все більш демократично. Кожен має право на своє дерево незалежно від статусу. Головне – зберегти природу. Усі рівні як перед законом, так і перед Богом. Католицькі священики спочатку таки не на жарт обурювалися: що це за лісові поховання, повернення до язичества, чи що?

Від звичайного розуміння кладовища на еко погостах Німеччини справді мало ознак. Замість могили – лісова галявина, а замість хреста чи пам'ятника старе дерево як максимум із крихітною недовговічною дерев’яною табличкою: імена і часом роки життя. Це в кращому разі, а нерідко взагалі нічого. Жодних гранітних табличок, камінних лавочок, як в Австралії. На першому місці первозданний ліс і незаймана природа.

Навіть католицьким священнослужителям довелося стримати свій запал, коли з'ясувалося, що тисячі їхніх парафіян прагнуть бути похованими саме так: без зайвого мармуру, без урочистих ритуалів. Просто у лісі.

Протестантські Євангельські церкви навпаки не вбачали тут жодних проблем. Кладовища протягом усієї історії людства виникали довільно. Від більшості з них давно немає й сліду, тож немає причин для заперечень і тепер.

Ще років десять тому такий вільний, як кажуть німці, зелений екологічний похорон у ФРН був би неможливим. Влада країни, озираючись на похмурі сторінки свого минулого, до майбутнього ставилася вкрай суворо і прискіпливо, прописавши все з цього приводу детально в законах. Наприклад, еко урна закопується на глибину в 80 см. У лісах чимало диких кабанів, тож прах не має бути стривоженим навіть дикою природою.

Лише 2001-го власникам приватного лісу, наприклад, у Нижній Саксонії все ж вдалося отримати дозвіл на перетворення його на лісовій цвинтар. Виняток прижився, і тепер уже став правилом замість винятку. Таких лісів у Німеччині сьогодні вже понад 150.

Зелене кладовище Fried Wald – одне з перших у ФРН (з нім. дослівний переклад як Лісокладовище), яким опікується найбільша та найстаріша фірма з природних поховань. 54 тисячі людей вже знайшли свій останній притулок у лісах компанії, а найцікавіше те, що понад 135 тис. ще за життя зареєструвалися, висловивши бажання бути похованими саме серед дерев. Тут була започаткована нова традиція, що поширилася світом: класти до еко урни насіння або паросток майбутнього дерева.

Кількома словами про німецьку практичність у цьому зв’язку. Нерідко хочуть бути похованими на ліс-кладовищах саме люди, наближені до природи. Це власники домашніх тварин, любителі мандрівок, шанувальники лісів і природного середовища загалом. Але є люди, котрим атмосфера звичайного кладовища просто видається гнітючою. Тільки мох, папороть, дикі квіти – або, в залежності від пори року, листя чи сніг. Той факт, що нащадки не будуть змушені десятиліттями доглядати за могилою, для багатьох є ще одним аргументом на користь поховання в лісі-кладовищі. Детально про німецьку ритуальну галузь можна прочитати у матеріалі на прикладі землі Північний Рейн-Вестфалія за цим посиланням

Опитування у Великій Британії мали на меті дослідити, чому ж люди схиляються до природного екологічного поховання у відведених для цього лісах. Результат не був мало очікуваним: британці в першу чергу думають не про себе, а більше замислюються про природу і навколишнє середовище в цілому.   

Досвід Німеччини і Великої Британії поширився і на сусідню Швейцарію. У цій гірській країні сама природа створила всі умови для започаткування такої традиції. На думку швейцарців, через те, що тіло не забальзамоване, еко поховання не шкідливі, а труни виготовлені із матеріалів, що швидко розкладаються, і, нарешті, тіло померлого чи його прах стає чимось на кшталт джерела енергії для росту дерев. Процес розкладання перестає бути неприємним у думках, натомість стає джерелом для нового життя. Це надзвичайно заспокоює людей, вони знаходять позитив у тому, що вчора ще було негативом. 

Опитування у Швейцарії дало ще й такий привід для роздумів. Побутувала думка, що більшість із тих, хто заповідали місцем останнього свого спочинку зелені поховання, тяжіють до атеїзму. Виявилося, що це хибна думка: люди, котрі заповідають поховати себе у такий спосіб, не обов’язково атеїсти; багато поховань супроводжуються християнськими ритуалами і релігійною месою. Цікаво, що в Швейцарії люди, які цікавляться похованням на ліс-кладовищі, завчасно прагнуть обрати собі дерево самостійно. Зелене світло…

Як у Німеччині, так і в Швейцарії, поховання не під деревом, а в еко урні з насінням або паростком, обійдеться значно дешевше. Сума приблизно однакова, і становить близько 150 євро. Незначна різниця в ціні з лісами поблизу мегаполісів все ж присутня. Відкритим лишається питання самого дерева, але найчастіше обирають різні види клену через їхнє швидке проростання. Вартість поховання під «дорослим» деревом у лісі починається від 750 євро, але все одно його потрібно ділити надалі ще з кимось. 

Дерево для окремої родини швидше виняток. Можна, зрозуміло, замовити дерево одразу на 10 і більше місць, але коштуватиме це від 3350 євро залежно від місця розташування, вигляду та виду дерева. Але це радше виняток із правил. І таке в ФРН трапляється вкрай рідко. Тому про родове дерево тут можна говорити із великою натяжкою.

Торкаючись теми зелених поховань, було би несправедливо оминути США. Почати тут варто ось із чого. Як і в багатьох інших країнах старі кладовища з часом стають все більш схожими на звалища. Торкулася ця тема і Сполучених Штатів. У цьому зв’язку американці поступово дійшли такого висновку: потрібно вибирати все менш руйнівні способи для навколишнього середовища під час обирання способу поховання померлих. Чи не тому індустрія зеленого похорону так захопила американців. Як все відбувається насправді?..

З тіла померлого скинуть одяг, потім його вимиють і охолодять, щоб уповільнити процес розкладання без використання будь-яких хімічних консервантів або бальзамуючих речовин. 

У день похорону тіло обгорнуть у  чистий саван з натуральних волокон і покладуть в землю між трьома гостролистими саджанцями на території похоронного гаю, наприклад, «Стілмантаун» в сільській місцевості штату Нью-Джерсі. Не буде надгробку або хреста чи заготовленої намогильної споруди, яким позначать дану могилу. Зрозуміло, не буде бетонних склепінь, тому яма буде глибиною трохи більше метра. Не достатньо глибоко, головне, щоб дикі тварини не потривожили покійного, але й досить близько до поверхні, щоб аеробні бактерії змогли приєднатися до тих, що вже розпочали свою справу із використання ферментів для розкладання як мертвих, так і ще вмираючих клітин. Через кілька тижнів приєднаються інші мешканці місцевих грунтів, і за кілька місяців від тіла залишиться лише кістяк, що незабаром також стане єдиним цілим із природою. 

Справа в тому, що ось уже протягом 150-ти років американці, котрі втратили рідних або близьких, бальзамують тіла покійних, накачують їх формальдегідом, запаковують їх до металевих трун і створюють для них глибокі склепи, приносячи дохід похоронній індустрії США, обсяг якої сьогодні оцінюють у 16 млрд. доларів. 

Однак протягом останніх п’ятнадцяти років мільйони людей почали шукати більш прості й екологічні способи поховання. Представники покоління, яке популяризувало переробку сміття, органічних і синтетичних продуктів, прагне і вмирати в більш тісному контакті з природою – в саванах, плетених трунах з морських водоростей або у пакеті з грибів, що поїдають людську плоть. Опитування, проведене ще 2015-го року Інформаційною радою з питань поховань та меморіалів США, показало, що 64 відсотки людей у віці 40 років і старші розглянули б можливість екологічного поховання в порівнянні з результатом в 43 відсотки, отриманим під час опитування 2010-го.

Причини таких стрімких змін у виборі можуть бути різними. На думку керівників компаній, що проводили опитування, одним із основних факторів є ціна. Відмова від використання матеріалів, з яких створюють труни, надгробки і склепи, допомагає заощадити гроші на більш важливі речі у повсякденному житті. Крім того, нагадаємо, що традиційні похорони в середньому коштують від семи до десяти тисяч доларів. А якщо взяти, наприклад, Каліфорнію, то ціни зростуть удвічі і в тричі. Якщо ж мова зайде про Сан-Франциско чи Лос-Анджелес – множимо суму на 3 або й одразу на 5.

Інші переваги екологічного похорону належать до більш особистих причин. Наприклад, практичні фермери хотіли би возз'єднатися з землею, на якій працювали їхні родини і вони самі. Біологів захоплює ідея знову стати частиною екосистеми, а звичайні люди нерідко просто хочуть знайти свій останній притулок у тихих відокремлених місцях мальовничої природи.

Ідея природного поховання стара як світ. Повернення прихованого тканиною тіла безпосередньо в землю – це те, що люди вчиняли з незапам'ятних часів. Подібні практики задокументовані в Біблії, Торі, Корані – причому в останніх двох вказано буквально: покійні мають бути поховані в прямому контакті з грунтом. 

Дещо з історії. У період Громадянської війни в США між Північчю та Півднем польові хірурги почали бальзамувати тіла загиблих, щоб ті могли в цілості дістатися до рідних місць для поховання, і з тих часів американські споживачі стали одержимі ідеєю збереження тлінних тіл своїх рідних. Технології бальзамування удосконалювалися з року в рік. Фахівці навчилися відновлювати і зберігати зовнішній вигляд тіла навіть після руйнівних аварій, щоб публіка могла попрощатися з людиною «як із живою». Люди роз'їжджаються все далі один від одного, але тепер похорон вдалося відстрочити саме завдяки новим технологіям, щоб родичі навіть із найвіддаленіших точок планети встигли доїхати. Завдяки цьому тіла тепер можна транспортувати по всьому світу.

Питанням репатріації тіл приділяється неабияка увага на всіх з’їздах та робочих зустрічах Всесвітньої Федерації Похоронних Виконавців (FIAT-IFTA), на яких Україну представляє наша МГО «Міжнародна асоціація професіоналів похоронної справи». Більше про Національного члена від України в FIAT-IFTA читайте за посиланням    

Проблеми вирішення питань, пов’язаних із поверненням як давно похованих, так і щойно померлих на історичну батьківщину  Федерація з року в рік виносить на розгляд ООН та ЮНЕСКО. 

Постійно зростаючі ціни на ритуальні послуги в США стали однією з причин, за якими в останні роки все більше людей (зараз більше 50 відсотків) почали віддавати перевагу кремації. Ця процедура обходиться значно дешевше (близько 1000 доларів). Ця сума підйомна для кожної американської сім'ї.  Головним чином тому, що для цього не потрібно спеціально готувати тіло і купувати дорогу труну. Крім того, якщо тіло піддають кремації безпосередньо після смерті, багато сімей тепер не влаштовують поминки чи інші ритуальні заходи, а просто забирають урну з останками. Її можна легко зберігати або розвіяти над улюбленим місцем відпочинку померлого чи в рідних місцях його дитинства. 

Між тим, на американському ринку популяризація екологічного похорону зайняла чимало часу. Рада з екологічним поховань GBS, заснована 2005-го року, сертифікувала лише 225 ритуальних агентств із більш ніж 15-ти тисяч. Однак це число зростає, і профільним компаніям необов'язково мати сертифікацію Ради, щоб пропонувати варіанти еко поховання без шкоди для навколишнього середовища. Цьому сприяє не лише споживчий попит. Все більше керівників Похоронних домів бачать в новому способі поховання джерело відшкодування збитків, отриманих через поширення кремації, де після оплати послуги кремації урна потрапляє до чиєїсь «комори» або розпилюється зі скелі над бухтою океану... Похоронний дім продає свої послуги, і постає питання: на чому заробляти, якщо всі масово почнуть – і вже розпочали – піддавати кремації своїх покійних рідних? Так резонно ставлять запитання не лише фахівці Ради, але й власники Похоронних домів.

Завершуючи огляд ринку США, потрібно сказати про важливе. Незважаючи на все, Похоронні доми стають першими помічниками під час екологічного поховання. Тіло потрібно десь зберігати, охолодити і обробити натуральної рідиною на основі бобів ванілі в тому разі, якщо, рідні приїдуть з віддалених штатів лише за кілька днів. Повністю відмовлятися від труни теж необов'язково. Не обов’язково саван за прикладом мусульман. Адже є недорогі еко труни з бамбуку, картону, тонкої фанери, кокосової стружки, натуральної смоли, пробкового дерева тощо. 

У кого є кошти і в активі дорога страховка, можна знайти місце для поховання на традиційному кладовищі, в сімейному склепі. Згідно інформації GBC, в середньому екологічні похорони в США коштують від 5 тис. доларів, в той час як традиційна церемонія може обійтися в 10 тис., а на батьківщині Голівуду у сонячній Каліфорнії і в рази більше. Замовлення труни, плетеної вручну з вербових гілок або виготовленої із морських водоростей і доставленої з Азії, або організація більш пишного похорону також призведуть до збільшення витратного рахунку. Але це вже зовсім інша історія…

Отже, гроші не є єдиною причиною інтересу до екологічних похорону і для ритуальних служб. Опитування Ради з екологічних поховань помічають ще одну тенденцію екологічних похорону в останній час: бажання почуття єднання для родини. Втілити таку мрію на традиційному кладовищі через дорожнечу під силу одиницям.

Сьогодні екологічний похорон у Сполучених Штатах почав набувати різних форм. Завдяки тому, що креативні підприємці навчилися мислити поза стандартів і традицій, з'являються все нові способи не дати своїм молекулам перервати їхній життєвий цикл.

У Флориді, наприклад, компанія Eternal Reefs пропонує послуги зі створення штучного рифу з використанням праху покійного, який помістять у вибране місце на дні океану і той стає частиною вічного підводного життя. Таким чином, поховання в морі стало реальністю. Під час Світової виставки похоронної індустрії в Дюссельдорфі 2014-го про все можна було детально дізнатися у відповідному секторі, присвяченому цій темі. 

Ще одна послуга із еко спектру: американська компанія Coeio за 1500 доларів продасть через Інтернет-сайт посмертний «костюм» із грибів або саван з м'ясоїдних грибів, які допоможуть тілу швидше возз'єднатися з матінкою-природою. 

Нове в дизайні крізь заборону

Новаторський підхід до еко поховань запропонували на сонячних Апеннінах. Змінити ставлення людей до смерті давно прагнуть італійські дизайнери. Замість звичайного обряду поховання забальзамованого тіла в труні вони пропонують використовувати капсули з органічного матеріалу – особливою технологією обробленої деревної стружки. Невдовзі після поховання і капсула, і тіло розкладаються і стають основою для іншої життєвої форми.

У яйцеподібному «коконі» людське тіло розміщується в позі ембріона. Так символізується не кінець, а новий початок. А далі все, як у тій же Німеччині: і капсула, і людське тіло повинні служити поживними речовинами для дерева, яке під час поховання висаджують зверху. Дерево береться тієї породи, яку людина вибрала ще за життя, або обирають уже її рідні безпосередньо перед похованням. У перші роки сім'я і друзі покійного доглядають за саджанцем. А кладовище з кожним новим деревом поступово оновлює старий ліс.

Тіло людини, крім вуглецю, водню і кисню складається в основному з азоту, сірки, фосфору, кальцію і магнезію. Відтак усі ці речовини необхідні для живлення рослин. Незабаром після похорону тіло мінерализується і віддає корисні елементи природі.

З пам'яттю про небіжчика проблем не буде, запевняють автори концепту. На допомогу, як і у Великій Британії, прийде GPS-система. Навіть через десятиліття супутник покаже вам точне місце поховання з похибкою максимум у 20-30 см. Кожне дерево позначене на карті, а до нього прив'язана інформація про людей, котрих поховали навколо нього. Дізнатися про всю потрібну інформацію можна буде, направивши у бік поховання смартфон чи айфон.

Капсула як останнє пристанище допоможе людям легше сприймати саму ідею смерті. Всі традиційно бояться говорити про смерть, це одне з найсильніших табу в людському суспільстві. Італійський дизайнерський проект до певної міри змінює цю традицію. Людина бачить смерть тепер не як кінець, а як початок – спосіб включитися в життєвий цикл поверненням до природи.

Поки що немає схвалення ідеї на законодавчому рівні, але зростаюча популярність еко поховань у світі, на думку фахівців, незабаром зробить свою справу і в Італії. Адже проект у своїй популярності завдяки Інтернету вже давно перекинувся за кордон. Втім, навіть в разі успіху проекту такі поховання можуть допускатися далеко не скрізь. Справа не лише в законі: потрібно ще погодження його на місцевому рівні. Як не дивно, але в рідній для дизайнерів Італії зелені поховання до цього часу перебувають поза законом.

Україна: що заважає. Сподівання і законодавчі ініціативи

Завершуючи розмову про світову похоронну галузь, хотілося б сказати ось про що. Ми в Україні в очікуванні того, що Верховна Рада розгляне новий Закон «Про похоронну справу в Україні», де буде закріплено нові для нашої держави Статті про Похоронний дім, приватне кладовище і крематорій, ліс-кладовище, екологічні і зелені поховання. Це джерела розвитку нашої похоронної сфери, величезне поле освоєння нових товарів і послуг. Всі учасники ринку давно в очікуванні змін.

Всі ідеї і принципи, що базуються на досвіді країн Євросоюзу і США, світовому загалом, спільно з Міністерством  розвитку громад та територій України розробила наша громадська організація – Міжнародна асоціація професіоналів похоронної справи (МАППС). Законопроект уже тривалий період часу перебуває на розгляді в парламентських комітетах. Ми сподіваємося, що вже завтра наша держава відкриє для себе нову сторінку в розвитку похоронної культури, а розвиток повноцінного сервісу прощання з близькими відкриє перед нами якісно новий спектр сервісу та послуг, який в Європі і в усьому світі надається вже протягом століть. 

Що заважає нам на цьому шляху окрім законодавчих ініціатив. Коротко про наболіле, те з чим наша Асоціація системно і наполегливо бореться вже протягом другого десятиліття. Поліція, швидка допомога, чорні агенти незаконних похоронних домів, приватні трупосховища – все це учасники корупційної схеми в сфері ритуальних послуг. 

Для тих, хто не в темі. Розпочинається все з настанням смерті людини вдома, а точніше – після виклику задля констатації смерті служб «102» і «103». Наразі в столиці, як і по всій Україні, практикується оплата за злив інформації від диспетчерів лікарень і від патрульної служби поліції. Сума «відкату» весь час зростає, і вже становить сьогодні в місті Києві 5 тисяч гривень. Ці кошти, зрозуміло, лягають на плечі рідних і близьких покійного. Схема незаконна і несе шкоду більшості надавачів ритуальних послуг і товарів, а особливо їхнім споживачам.

За своєю суттю це вибудована роками корупційна система вимагання, безвідповідальна перед законом і безжальна щодо родин, котрих спіткало горе. Це сталося внаслідок продажу впливу і контролю над послугами поховання тим злочинним підприємцям, котрі сьогодні вже фактично стали додатками до структур МВС і МОЗу. Похоронна сфера опинилася в стані незаконного привласнення і узурпації шахраями у сфері надання ритуальних товарів і послуг. Щодня надходять все нові факти, що підтверджують передачу за винагороду конфіденційної інформації службами «102» і «103» про померлих осіб.   

МАППС, борючись за «чистоту і законність» в сфері ритуальних послуг, постійно звертається з листами до прокуратури, МВС і МОЗу, з проханням розібратися в корупційній системі і вжити заходів, надаючи все нові й нові факти, залучає телеканали і ЗМІ. Адже всі витрати на утримання злочинних схем лягає на гаманці родичів померлих, тобто наших співгромадян у найтяжчі хвилини їхнього життя.

Чорні агенти під прикриттям поліціянтів, котрі беруть участь у схемі, телефонують рідним ще до приїзду міліції і лікаря, нав’язуючи свої послуги. У цій ситуації важливо не потрапити під їхній вплив і стати їхньою жертвою. Інформація, яку сім’я повідомляє диспетчерам екстрених служб є конфіденційною і ніхто не має права по гарячому нав’язувати ритуальні послуги. 

За законом, будь-які послуги похоронні фірми можуть починати надавати лише після видачі Свідоцтва про смерть. До цього транспортування тіла до патологоанатомічного відділення лікарні, зберігання його в холодильнику, бальзамування та інші процедури виключно в полі діяльності державних медичних структур. 

Якщо у стані шоку від втрати близької людини родичі все ж попалися на гачок чорних агентів недобросовісної служби, і тим більше, коли вже тіло їхнього померлого потрапило до приватного трупосховища, то потрібно негайно телефонувати «102» і подавати заяву на злочинні дії спритних ділків. Заява допоможе правоохоронцям виявити шахраїв і допомогти в боротьбі із корупцією в похоронному бізнесі.

І насамкінець про екологічне зелене кладовище і ліс-кладовище. Слово,  зрозуміло, за законодавцем. Але поглянемо на зворотний бік медалі. Спробуймо зайти до нашого лісу. Облишимо тему вирубки – це тема окремого матеріалу. Вирізають по всій Україні, а лисі Карпати тепер візитівка України. Мова про інше: на що схожі наші ліси вздовж трас, біля населених пунктів на автошляхах, у містах і селах? Правильно, на сміттєзвалище; і так по всій Україні. Про яку первозданність природи і тим більше про яке шанобливе ставлення до навколишнього середовища можемо говорити, якщо рубають за хатою ліс, а мешканці мовчать і не стають на його захист. Це вже потім вони галасуватимуть, що їх знову затопило…

Варто пригадати у цьому зв’язку весну, що минула, коли містечкові «активісти», а попросту бовдури заходилися палити траву, а разом з нею запалали ліси, гаї, і навіть посадки вздовж доріг. Загинули десятки тисяч тварин і їхнє новонароджене потомство. Вогонь перекинувся на очерет, загорілися плавні по всьому Дніпру, згоріли гнізда пташок і з ними усі пташенята. Так Дніпро не горів навіть у козацьку добу знищення Запорозької Січі. 

Тож чи багато буде бажаючих обрати свій останній спочинок у таких перетворених на смітники лісах? Відкриваючи екологічне кладовище, відводячи під нього частину лісу доведеться обносити все парканом і ставити охорону з камерами. Зрозуміло, останнє слово за місцевими громадами. Подальша доля питання відкриття чи не відкриття екологічних зелених поховань тепер буде в їхніх руках. Ритуальна сфера товарів і послуг чекає на зміни. І на відкриття приватних Похоронних домів, крематоріїв і кладовищ. Це дасть поштовх стрімкому розвитку всієї похоронної індустрії. 

Підприємці ритуальної галузі сподіваються, що незабаром Україна відкриє для себе нову сторінку в розвитку похоронної культури, а розвиток повноцінного сервісу прощання з близькими відчинить перед усіма якісно новий спектр сервісу та послуг, який в Європі, США, та і в усьому світі надається вже протягом століть. А на світових форумах і виставках похоронної індустрії найвищого рівня ми станемо не просто споживачами кращої продукції провідних виробників світу. Наші підприємства зможуть стати їхніми повноцінними конкурентами, пропонувати і просувати на ринках своє з національною палітрою матеріалів і кольорів, прикрас і візерунків.

Стан галузі на 2019-й рік. Офіційно

В Україні протягом 2019-го року ритуальні послуги населенню надавали 663 ритуальні служби та 2264 суб’єкти господарювання, що здійснюють діяльність на договірних засадах із ритуальними службами. Поховано майже 479 тис. померлих. Це 90% від загальної кількості померлих, що за статистичними даними, наданими Державною службою статистики України за 2019-й рік, становить понад 534 тис. осіб.

Ритуальними службами, створеними органами місцевого самоврядування та їх виконавчими органами відповідно до статей 8, 9 Закону України «Про поховання та похоронну справу», протягом минулого року надано населенню ритуальних послуг та реалізовано товарів на загальну суму майже 1395,7 млн. грн., що на 13% більше порівняно з 2018-м.

Загальний обсяг наданих ритуальних послуг та предметів ритуальної належності населенню суб’єктами господарювання різних форм власності у 2019-му склав 3,2 млрд. грн, з яких майже 43% надано ритуальними службами. Понад 57% наданих ритуальних послуг та реалізованих предметів ритуальної належності забезпечуються підприємствами приватної форми власності.

Ритуальні послуги населенню протягом минулого 2019 року надавали 2264 суб’єкти господарювання різних форм власності на договірних засадах із ритуальними службами, з яких: 307 підприємство комунальної форми власності, 751 підприємство приватної форми власності та 1206 окремих підприємців.

В населених пунктах України розміщено понад 33 тис. місць поховань, із яких благоустроєні понад 27 тис. місць поховань (83 відсотки). При цьому майже 4 тис. місць поховань розташовані в містах та селищах та 29 тис. у сільській місцевості. Із загальної кількості місць поховань в містах та селищах 3 тис. діючих та 1 тис. закритих, з яких благоустроєні 3 тис. місць поховань, що становить 82%; із загальної кількості місць поховань в сільській місцевості 26 тис. діючих та 3 тис. закритих, з яких благоустроєні лише 24 тис. місць поховань, що становить 82%.

На благоустрій місць поховань протягом 2019 року органами місцевого самоврядування виділено 409 млн. грн., що на 28% більше порівняно з 2018 роком, 51% цих коштів спрямовано на оплату праці персоналу.

В населених пунктах України існує необхідність в будівництві 515-ти місць поховань, при цьому поховано шляхом кремації 26 тис. померлих осіб, що складає лише 5% від загальної кількості похованих померлих. 

Стан галузі поховання в Україні наведено без урахування даних тимчасово окупованої території АР Крим, м. Севастополя та частини зони проведення антитерористичної операції на Сході України.