Алла ЛАНДАР: Сучасна похоронна культура Італії – від традицій до законодавців моди крізь заборону
Традиції похоронної культури Італії беруть свій початок від Римської республіки і є ровесниками християнства. Сьогодні президент Міжнародної асоціації професіоналів похоронної справи, Національний член від України у Всесвітній Федерації Похоронних Виконавців (FIAT-IFTA) і керівник столичної Приватної фірми «Петро Великий» Алла Ландар познайомить нас із роботою міжнародного форуму цієї організації в Болоньї, а також зробить огляд ритуальної сфери Апеннін на прикладі північного регіону Емілія-Романья.
Форум FIAT-IFTA
Щорічне чергове зібрання FIAT-IFTA відбулася цього разу в італійській Болоньї — тихому і затишному куточку Апеннінського півострова та одному з найважливіших міст Італії, центрі регіону Емілія-Романья як і однойменної провінції. Середньовічне місто розкинулася на відстані всього трьох сотень кілометрів на північ від Риму. Посідає сьоме за кількістю населення місто в Італії, і це на сьогодні дещо менше за чотириста тисяч.
Тут навчаються приблизно сто тисяч студентів, котрим є чим пишатися, адже у Болоньї знаходиться найстаріший університет у світі, заснований 1088-го року і є ровесником нашої Святої Софії Київської.
Болонья, що відома своїми вежами та довгими галереями, має напрочуд добре збережений історичний центр — один із найбільших в Італії завдяки ретельній реставрації та політиці збереження культурних та історичних пам'яток, що започаткована місцевою владою на державному рівні в кінці 60-х минулого століття.
Для місця зустрічі делегацій FIAT-IFTA став розкішний п’ятизірковий готель Royal Carlton. Поряд з конференц-залою компактно розмістилася виставка похоронної індустрії італійських виробників.
Розпочався форум із доповіді Марка Пуар’є – президента, обраного напередодні таємним голосуванням у Дюссельдорфі. Керманич проаналізував коротко роботу Федерації за звітний період в цифрах і фактах.
У своєму першому зверненні до делегацій країн-учасниць президент нагадав, що Федерація була заснована пів-століття тому. З тих пір багато змінилося, а робота з’їздів з широким обміном досвідом, вивчення традицій похоронної культури різних народів мали потужний вплив на світову організацію. Впродовж останніх 10 років, зокрема, кількість Національних учасників збільшилася майже вдвічі. А головне, розпочалася нова ера: FIAT-IFTA долучилася до співпраці з провідними міжнародними організаціями. Наразі, услід за співробітництвом з ООН та ЮНЕСКО, президент FIAT-IFTA проводить низку зустрічей та переговорів з IATA щодо узгодження правил репатріації останків у світі.
Нагадаю, що IATA – це Міжнародна асоціація повітряного транспорту. Англійською International Air Transport Association — міжнародна неурядова організація з штаб-квартирою у Монреалі (Канада). А Європейський центр розташувався в Женеві (Швейцарія). Нині ІАТА має вже 115 представництв по всьому світу.
Сьогодні FIAT-IFTA остаточно набула статусу Консультативної неурядової організації по Конвенції ЮНЕСКО щодо нематеріальної спадщини. Було отримано всі установчі документи саме перед початком з’їзду.
Секретаріат представив пакет необхідних документів Організації Об'єднаних Націй з метою підвищення позиції FIAT-IFTA як неурядової організації при ЕКОСОР ООН. Вирішення цього питання ввійшло до порядку денного.
Зроблю коротеньку довідку: Економічна і соціальна рада ООН (ЕКОСОР) — головний орган з координації економічної діяльності ООН та спеціалізованих установ, пов'язаних з організацією. Важливість цього органу засвідчує той факт, що на нього акумулюється майже 70 відсотків усіх бюджетних ресурсів, а також персоналу ООН. У далекому 1965-му кількість членів Економічної і Соціальної Ради було збільшено з 18 до 27 і в 1973 році — до 54 членів (друга і четверта поправки до Статуту).
Делегації FIAT-IFTA провели успішний ознайомчий тур державами Азіатського континенту, а фінішувала робота у Малайзії, Монголії і Китаї. Члени експедиції мали честь потрапити на прийом до міністра у цивільних справах КНР.
Керівництво FIAT-IFTA відвідало з офіційним візитом Нідерланди, де відбулася плідна зустріч з членами BGNU (Асоціацією похоронних служб Нідерландів) з метою розглянути їхнє прохання стати ще одним національним учасником FIAT-IFTA від цієї держави.
Крім того, відбулася робоча зустріч в австралійській федерації AFDA/FDANZ у Сіднеї, де був також теплий і схвальний прийом. Це місто нам надто цікаве, адже це один із найбільших світових центрів української діаспори. А завершився звітний період візитом до керівництва Асоціації похоронних операторів Великої Британії.
Далі в роботі з’їзду відбулася серйозна дискусія щодо нової Конституції FIAT-IFTA. Дворічний обмін думками підбив підсумок кількох років обговорень і консультацій. За рік до того у Дюссельдорфі Раді федерації було запропоновано виступити робочою комісією з метою внести проект майбутньої конституції і зібрати всі відповідні зауваження від національних членів. У підсумку були сформульовані основні зміни, по яких національні члени дійшли згоди. Всю інформацію, побажання і зміни було опрацьовано під час юридичних консультацій. Кожен перед голосуванням мав змогу висловитися.
Таким чином, була ухвалена нова Конституція Федерації. Принципова відмінність її від попередньою – надання більших прав і можливостей звичайним та асоційованим членам. Якщо раніше всі вони могли швидше споглядати за зустрічами, то тепер матимуть можливість брати безпосередню участь у засіданнях: голосувати, подавати пропозиції, брати участь у обговореннях тощо. Тобто FIAT-IFTA стала організацією більш відкритою, ставши на базові принципи рівності і демократії.
На з’їзді були представлені провідні світові похоронні асоціації, адже місією FIAT-IFTA є об’єднання похоронних бюро різних континентів у глобальну світову галузь.
З африканськими партнерами було ініційовано нові напрямки діяльності Чорного континенту і проведено перші установчі збори AFA: Африканської похоронної асоціації, що охоплює весь материк.
Чому особливу увагу в Болоньї було приділена проблемам Африки? Не лише тому, що було презентовано Африканську похоронну асоціацію, що об’єднала провідних похоронних виконавців чорного континенту. А справа ось у чому: впродовж двох останніх десятиліть населення більшості країн африканського континенту буквально «косить» вірус Ебола. Вимирають цілі села, буквально зникають племена, спустошуються містечка і навіть квартали великих міст.
Важко було слухати доповідь президента похоронної асоціації Африки з Анголи, котра розповіла, як ця проблема зачепила її сім’ю: їй довелося поховати двох дітей і чоловіка. Сама ж вижила хіба що дивом.
Як президент української асоціації, від імені нашої делегації я висловила найщиріші слова співчуття делегаціям Анголи, Нігерії та Мозамбіку, а також персонально сім’ї президенти асоціації країн Африки, котрі зазнали таких непоправних втрат.
Далі в роботі форуму була щорічна процедура обговорення і прийняття нових членів Федерації різних рівнів. Були розглянуті Заявки на вступ як асоційованих учасників, активних учасників так і нових національних членів.
Наступного робочого дня форуму на розсуд зібрання було винесено анонсоване раніше подання заявки від FIAT-IFTA на отримання повного консультативного статусу неурядової організації при ООН-ЕКОСОР, головного органу з координації економічної діяльності.
Надалі була доповідь Керівного комітету похоронної спадщини FIAT-IFTA. З цього питання виступила перший віце-президент Федерації Тереза Сааведра, після чого на всіх чекала презентація та затвердження нової Програми FIAT-IFTA «Про обмін знаннями про похоронну справу».
Студентські навчальні програми похоронних коледжів і вузів були фінальною частиною зустрічі в Болоньї. Учасники обмінялися досвідом з етапами та програмами підготовки профільних кадрів у своїх країнах.
В епіцентрі пандемії
Життя вносить свої корективи під час підготовки будь-якого матеріалу. Перш ніж перейти до екскурсу про виставку похоронної індустрії в Болоньї та розповіді про похоронну справу в Італії, мушу торкнутися животрепетної теми пандемії Covid-2019. Адже Італія не просто зустрілася з цим вірусом з самого початку, а, як виявилося згодом, першого пацієнта тут ідентифікували навіть раніше, ніж у Китаї…
Жахливий досвід випав на долю Італії як найбільшої жертви пандемії серед європейських країн. До сьогодні минула весна не дає їй забути про переповнені лікарні в північних регіонах. Щоправда, не випробуй Італія цього сумного і важкого досвіду, то не досягла б і такого успіху в стримуванні другої хвилі епідемії.
Італія – зразковий приклад соціальної згуртованості. Зазвичай лівий національний уряд, і праві партії, що керують північними провінціями, перебувають у стані опозиції і навіть конфронтації один до одного. Але це не про період пандемії, коли всі співпрацювали як єдиний механізм. Тому не дивно, що маски й досі – коли це вже необов'язково – є неодмінним атрибутом людей в громадських місцях як всередині приміщень, так і в громадському транспорті та на відкритому повітрі.
Не буду переповідати все, що кожен міг бачити з екранів телевізорів та всіх можливих ЗМІ навесні 2020-го в репортажах з Італії, але скажу ось про що. Поставивши перед собою завдання більше ніколи не переживати подібні жахіття, кожен італієць відповідально підійшов до заходів профілактики. Як видно з матеріалів дослідження Імператорського Лондонського коледжу і британської компанії YouGov, приблизно 85 відсотків мешканців Апеннінського півострова носять маски в громадських місцях і дотепер. Це більше, аніж де-небудь ще в Євросоюзі чи навіть у світі.
До чого спонукав італійський пандемічний шок співробітників нашої фірми в Україні. Компанія ритуальних послуг «Петро Великий» першою в галузі вдалася до безпрецедентних заходів протиепідемічної безпеки в Україні.
У зв'язку зі світовою пандемією коронавірусу постало питання: яким чином відбуваєтимуться поховання померлих від коронавірусу? Спільно з Міністерством охорони здоров’я підприємство «Петро Великий» розпочало вивчення всіх нормативних актів, які передбачають порядок поховання, а також матеріалів ВООЗ, що надходили мало не щодня.
Організація поховань хворих на коронавірус стала викликом для всіх працівників підприємства, а чітке виконання всіх вимог протоколу – запорукою захисту здоров’я як рідних і близьких померлих, так і наших працівників.
Ми звернулися з роз’ясненнями до широкої громадськості через Інтернет ресурси, а також швидко взяли участь у створенні двох відеосюжетів на наших телеканалах – 112-му та 1+1.
До організації проведення поховань коронавірусних померлих залучили тільки тих працівників, які мають великий досвід роботи. Кожного працівника компанії ми забезпечили захисним комбінезоном з ізолюючим взуттям, маскою на все обличчя з випускним клапаном, респіраторами з сучасними аерозольними фільтрами і рукавичками.
Для транспорту була екстрено організована спеціально обладнана мийка з антисептичними засобами, а також пункт дезінфекції спецодягу і захисного обладунку персоналу.
А для організації таких поховань ми виділили катафалк Volvo зі спеціальною капсулою для герметичного транспортування труни з тілом померлого. Відсік для труни відгороджений від кабіни подвійною перегородкою. Наша компанія стала першою, хто прийшов на допомогу державі ховати хворих на коронавірус.
Відео сюжет поетапно показує кожний крок організації і здійснення такого поховання із суворим дотриманням десятка вимог законодавчих і підзаконних нормативних актів в Україні. Переглянути відео репортаж можна у матеріалі за цим посиланням:
Тим часом на кінець квітня ситуація з коронавірусом в Італії ось яка, при тому, що цифри змінюються щодня, але тільки у сторону позитиних новин. Всього інфіковано 3 904 899 осіб. Смертельні випадки 117 997, а це 3,0%. Видужали 3 311 267 - 84,8%. Наразі хворіють 475 635 - 12,2%; з них серйозні та критичні випадки - 3 076. Зроблено тестів 55 885 251; тестів на 1 млн. 925 404.
Поточна італійська статистика по вакцинації. Населення 60 390 000. Кількість вакцинованих 11 497 656 -19,04 %. Повністю вакциновано 4 773 616 - 7,90 %. Всього вакцинацій 16 271 272.
З огляду цифр маємо таку картину: Італія наразі вже вакцинувала майже кожного 5-го, і цифра постійно зростає.
А яка картина вакцинації в Україні? Виходячи з числа населення 41 527 000, маємо вакцинованих 508 049. А це кожен 81-й. Що коментувати?..
Виставка Tanexpo International зблизька
Повернемося до форуму FIAT-IFTA в Болоньї. Адже організатори з’їзду не подбали й про організацію виставки похоронної індустрії. Щоправда, це була швидше рекламна кампанія від італійських виробників. Попри вишуканість, багатство оздоблення, майстерне різьблення трун, товар був переважно розрахований на преміум сегмент. Цінова політика товарів, з якими ми познайомилися, розрахована безперечно на західно-європейський середній клас і навіть вище. Фактично це була Taneexpo International в мініатюрі.
А в повному обсязі Міжнародна виставка ритуальних послуг та похоронної індустрії International Funeral and Cemetery Exhibition або коротко Tanexpo відкрилася за місяць, і відтепер має щорічну прописку у Болоньї.
Сектор похоронної індустрії Італії постійно зростає, навчальний розділ пропонує можливість оновити свої знання під час семінарів і конференцій, що проводяться провідними експертами в цій галузі в дні роботи виставки. Три дні нарад, присвячених роздумам і пропозиціям щодо змін, у тому числі й на законодавчому рівні. До уваги учасників – огляд нових бізнес-стратегій і найбільш інноваційних технологій, що застосовуються до всієї лінії поставок. Виставка у Болоньї прагне посісти помітне місце у числі світових ексклюзивних виставок міжнародних.
Організатори наголошують, що мають наміри стати каталізатором новаторства для всього світового сектору похоронної індустрії упродовж трьох днів реальних ділових можливостей і кваліфікаційних зустрічей. Тепер Болонья щороку очікує не менше 250-ти експонентів, до 20 000 відвідувачів і представництво від 60-ти країн-учасниць. Виставкова площа помітно зросла і 2021-го складає уже 23 000 кв.м.
Похоронна справа в Італії
Європейські похоронні традиції, про які я системно пишу, відрізняються у більшості лише за релігійними поглядами. Традиційний підхід в організації ритуалу похорону поділяється на християнські православний і католицький. Протестантські за формою близькі до католицизму. Через потужні міграційні процеси зустрічаються буддистські, іудейські та мусульманські похоронні процесії. А що об’єднує, так це те, що населення орієнтоване на проведення процесу поховання працівниками ритуальних служб, служителями культу, проте аж ніяк не родичами покійного.
Італія не виняток. Поховання традиційно відбувається впродовж перших трьох днів. Рідні й близькі збираються на месу в церкві, а потім – прямують разом до прощальної зали крематорію або кладовища. Кремація переважає, незважаючи на релігійні процеси. Апенніни – це півострів, вільного місця просто не існує. Узбережжя – суцільна зона відпочинку, а гірські масиви окуповані виноградниками. Території міст і невеликих населених пунктів поділені навіть не на сотки, а швидше на квадратні метри. Виділення нових площ під кладовища давно припинено. Тож місця на кладовищах, як і в більшості країн ЄС, орендовані і суворо обмежені часовим виміром, а головне – все, навіть те, що обмежене часом, має свою ціну.
Особливість в Італії: не сприймаються траурні дати, акцент більш зміщений на швидкість переживання жалоби і налаштованість на позитив. Шануючи релігійні звичаї, кожен все ж орієнтований на традиції суспільства, в якому він проживає, що відображається у проведенні всіх ритуальних церемоній, в тому числі, і похоронних.
Як же відбувається поховання в Італії? Є щось спільне між похороном в Італії і в Україні, але є й відмінності. Посвідчує смерть лікар. Якщо людина померла в лікарні, то тут і видається посвідчене лікарем свідоцтво про смерть. Якщо людина померла вдома, то потрібно одразу запросити лікаря. У більшості випадків – це сімейний лікар, котрий знає померлого багато років, має чітке розуміння, якими недугами страждав тощо.
У кожному населеному пункті є місце, де розміщують оголошення про смерть людини. Вказують дані померлого, записують, хто зробив оповіщення, найчастіше це близькі родичі. Тут же слова в пам’ять від близьких покійного. У великих містах – це виділені площі сторінок муніципальної преси з оголошеннями скорботного спрямування.
Організацією похорону займається спеціальне бюро чи агентство, що бере на себе весь перелік всього, що стосується похорону. Службовці допоможуть обмити, одягнути померлого, займуться підготовкою необхідних документів, в тому числі Свідоцтва про смерть. Вартість похорону в Італії варіюється. Нижня планка бюджетного похорону в невеликому населеному пункті – близько 3 тис. євро. Що сюди входить? Перелік: бюджетна труна та її внутрішнє оздоблення, оповіщення по місту з розклеюванням особливих оголошень у спеціальних місцях, свічки, виготовлення фото, 2 недорогих вінки, винесення і доставка труни, підготовка до відспівування, пошук священика і місця на кладовищі. Останні дві послуги, зрозуміло, з окремою оплатою. За місце на кладовищі потрібно платити: ціна залежить від того, де розташований цвинтар в місті або на його околицях, чи будуть ховати в землю, в стіну або кремація.
У великих містах ціна за місце може починатися з 10 тис. євро. Середня ціна у невеликих населених пунктах – від 2500 євро. У містах – орендна плата. Від 10 – до 30 років. У крупних містах – плата річна з можливістю продовження терміну оренди. Через значні витрати родина нерідко через кілька років змушена звільнити місце, а труна попрямує до крематорію. На урну з прахом теж потрібно купувати місце: суворо забороняється зберігати її вдома чи ховати на території ділянки свого приватного будинку. Оплата за місце проводиться відразу, до похорону, тоді як за похоронні послуги можна сплатити пізніше, відтермінувати, розбити на декілька місяців. Страхування має місце. У прямій залежності від розміру внесків – перелік ритуальних товарів і послуг у майбутньому.
Суворого дотримання дати і часу похорону, як у мусульман чи іудеїв, немає. Влітку похорон можуть призначити через день після смерті, взимку – і на третій день. Якщо людина померла в лікарні, то труну з тілом розміщують в спеціальній кімнаті, куди можуть приходити родичі, друзі, знайомі покійного, щоб попрощатися. Працівники агентства ставлять на столі скарбничку, куди кожен бажаючий може покласти свій грошовий внесок. Найчастіше кладуть невеликі суми, які потім прийнято жертвувати на щось гідне. Наприклад, відправити на рахунок онко відділення міської лікарні, дитячого центру тощо.
Родичі по черзі знаходяться біля покійного, хтось може бути і впродовж усього дня, але не ночі, тому що о 17-18.00 кімнати для вшанування пам'яті померлого зачиняються.
Якщо людина померла вдома, то тут по-різному: іноді труну з тілом залишають у домі і сюди приїжджають усі бажаючі попрощатися. Тіло можуть перевезти до похоронного дому, де є свої зали для прощання, або до госпіталю, де також є необхідні приміщення для цього.
Найчастіше в Італії відспівують померлих в церкві. Час призначають заздалегідь, як і час самого похорону. Рідні займаються оповіщенням переважно самі, щоби кожен міг спланувати час. Меса триває від 40 хв. до години. Після чого труну заносять до катафалку, і процесія вирушає на той цвинтар, де куплено місце під могилу. Тут також все організовано: зустрічає і проводить похорон персонал.
Якщо поховання відбувається в стіну чи склеп, то отвір закладають цеглою, ретельно замуровують, поверх встановлюють тимчасову плиту, зазвичай з пластика, на якій написано ім'я, прізвище, роки життя, прикріплена фотографія.
У родичів ще буде час, щоб потім замовити мармурову плиту і оформити її так, як вони вважають за потрібне. Але їм доведеться слідувати стилю і традиціям кладовища. Так що особливо не до вибору. Але є можливість заощадити: якщо цю турботу візьме на себе похоронне агентство, то ціна буде набагато вищою за ту, що візьмуть за плиту безпосередньо у фірми-виробника.
Раніше у своєму матеріалі про похоронну культуру Іспанії я детально описала поховання в стіну та в склепі на прикладі Центрального меморіального кладовища у Валенсії. Там ніша в стіні – це свого роду міні склеп, або родинне гніздо. Першого члена сім’ї ховають в труні, а всіх подальших – в урнах у вільне місце ніші навколо труни. В Італії родинне гніздо маємо лише в склепах, а після поховання в стіні ніша одразу замуровується на проплачений родиною термін оренди. Прочитати матеріал можна за цим посиланням: https://censor.net/ru/blogs/3197862/rodovoe_derevo_ispanii_na_primere_memoriala_v_valensii
Поки персонал цвинтаря завершує свою роботу, присутні на прощальній церемонії спілкуються. Коли потрапляєш на похорон в Італії, складається враження, що прощання – не просто місце вшанування пам'яті покійного, але й для зустрічі з тими, кого давно не бачив. Не буває тут жалобного голосіння чи крику із заламуванням рук. Все проходить досить спокійно, мабуть, з розумінням, що смерть – кінець життя кожного із нас. Традиційних для українців поминок немає. Але літні люди розповідають, що колись така традиція в Італії все ж була. Тепер же все набагато спрощується. Щось із раніше прийнятного і традиційного відмирає, відходить у минуле. Немає нашого традиційного відзначення ані 9-го дня, ані сороковин. Зі смертю однієї людини світ залишається, а життя триває. Такими є загальні риси сучасного похорону в Італії.
Монументальне кладовище Цертоза
Відчуття трагічності і урочистості одночасно за повної тиші. Музей під відкритим небом зі справжньою галереєю витворів мистецтва архітектури. Зразковий догляд, навколо сад і квіти на зеленому килимі. Після того, як ви в одній із церков Болоньї прослухаєте орган, на якому грав сам Моцарт, доторкнетеся до ікони, написаної рукою апостола Луки та відвідаєте комплекс храмів Санто-Стефано, ваш шлях не випадково і неодмінно проляже до меморіального кладовища Цертоза-ді-Болонья (Cimitero Monumentale della Certosa di Bologna). Адже цю пам’ятку культури внесено Радою Європи до складу основного маршруту місцями європейської культурної спадщини.
Засновано цвинтар 1801-го року шляхом повторного використання споруд картезіанського (течія, що бере свій початок від Декарта) монастиря, побудованого і відкритого 1334-го року і закритого в 1796-му році наказом самого Наполеона Бонапарта. Тобто монастир був перетворений на міське монументальне кладовище, а пристрасть болонської знаті і міської влади до створення сімейних склепів перетворила кладовище на музей.
Путівники називають Болонью містом галерей, колон і аркад. А кладовище Цертоза – це суцільні ряди галерей із склепів і колумбаріїв. Як і на більшості європейських монументальних кладовищ, тут можна скористатися послугами екскурсовода, який розповість, що наприкінці XIX століття під час проведення робіт з розширення території погосту було знайдено етруський некрополь з більш ніш чотирма сотнями поховань. Були розпочаті розкопки, а віднайдені раритети і предмети старовини поповнили експозицію Болонського археологічного музею.
Далі на вас чекатиме несподіванка. Адже чимало склепів відкриті для відвідувачів, а колумбарії збудовані в два яруси, тобто мають і підземні тунелі з нішами. Входячи до підземних секторів колумбаріїв і склепів, ви будете приємно здивовані. Повсюди встановлено датчики руху, тож світло ввімкнеться одразу з вашою появою, відкриваючи простір вашому захопленню фресками і живописом.
Як і під час відвідин кладовища меморіального кладовища Сементеріо Централ в іспанській Валенсії чи Зеленого кладовища австралійського міста Перт тут ми також побачили окремий дитячий сектор. Гномики, янголятка, ляльки і ведмедики… Маленькі могили – немов дитячі пісочниці з забутими на них іграшками. Все викликає особливу скорботу, сльози і відчуття несправедливості…
Матеріали про похоронну культуру Іспанії та Австралії див. за посиланнями:
https://censor.net/ru/blogs/3197862/rodovoe_derevo_ispanii_na_primere_memoriala_v_valensii
Далі перед нами церква Сан-Джироламо – неушкоджене свідчення втрачених багатств монастиря. На стінах представлена велика галерея картин, присвячених життю Спасителя, від провідних болонських художників XVII-XVIII і навіть початку ХХ століть.
Сам монастир є вірним відображення місцевої неокласичної культури. Характер архітектури з часом змінювався. На зміну розписаним гробницям прийшли витвори з ліпнини та скальоли (технологія імітації полірованого природного каменю), а починаючи з середини XIX століття територія почала заселятися скульптурами з мармуру і бронзи. А чітко сплановані галереї надали комплексу прогресивної широти і монументальності.
На цвинтарі знаходяться деякі важливі для місцевої та національної історії постаті, зокрема державний діяч Марко Мінгетті; художники Джорджо Моранді та Бруно Саєтті; лауреати Нобелівської премії з літератури Джозуе Кардуччі та письменник Ріккардо Баккеллі; оперний співак Карло Броскі, відомий нам як Фарінеллі, композитор Отторіно Респігі та співак Лусіо Далла; генерал Джузеппе Грабінський та прем'єр-міністр Таддео Матушевич, поляк; засновники компаній Maserati, Ducati та Weber, а також видавництва Zanichelli.
Чартерхаус був улюбленим місцем відвідувачів у Болоньї протягом XIX століття. Такі знаменитості, як Лорд Байрон, Жуль Жанін, Чарльз Діккенс, Стендаль і Теодор Моммзен та багато інших залишили письмові записи про свою прогулянку на кладовищі.
Капсула як нова життєва форма
У своїх матеріалах я докладно описувала нові зелені або екологічні поховання у світі. Детальний ілюстрований матеріал, присвячений цій темі, був створений мною на основі експедиції до Великої Британії та відвідин зеленого кладовища Westall Park Natural Burial поблизу міста Бірмінгем. Див. матеріал за цим посиланням:
Хвилює ця тема й Італію. Змінити звичне ставлення людей до смерті давно прагнуть італійські дизайнери Анна Чітеллі і Рауль Бретцель. І в своєму прагненні вони можуть опинитися на перших ролях у світі. І ось чому…
Замість звичайного обряду поховання забальзамованого (тобто просякнутого хімією) тіла в труні вони пропонують використовувати капсули з органічного матеріалу. А саме – особливим чином обробленої дерев’яної стружки. Відтак, невдовзі після поховання і капсула, і людське тіло розкладаються, стаючи основою для наступної або іншої життєвої форми.
У яйцеподібному «коконі», що отримав назву Капсула, людське тіло розміщується в позі ембріона. Все покликане символізувати не кінець, а «новий» початок. Капсула з тілом померлого покликані прислужитися поживними речовинами для нового дерева, яке під час поховання висаджують зверху.
«Ми мріємо, щоб кладовища перетворилися на ліси, – розповідає Раульль. – Капсулу висаджують в землю, як насіння. А зверху ми садимо дерево, причому того сорту чи виду, який кожен має змогу обрати ще за життя. У перші роки сім'я і друзі навіть можуть доглядати за саджанцем. А кладовище з кожним новим деревом поступово перетворюватиметься на ліс».
З наукового погляду тіло людини крім вуглецю, водню і кисню складається в основному з азоту, сірки, фосфору, кальцію і магнезію. Усі ці речовини вкрай необхідні для живлення рослин. Отже, невдовзі після похорону тіло мінерализується, віддаючи корисні елементи природі.
Дизайнери вважають, що капсула допоможе людям легше сприймати ідею смерті. Люди традиційно бояться говорити про смерть, це одне з найсильніших табу в переважній більшості суспільств. Тому, в якомусь сенсі новий проект змінює усталений порядок речей і те, як більшість формує свою уяву про це явище. Отримується можливість побачити смерть уже не як кінець, а як спосіб включитися в життєвий цикл повернення до природи.
Зараз проект Анни і Рауля можна назвати новаторством або швидше навіть законодавцем моди крізь заборону. Навіть в разі успіху проекту такі поховання можуть допускатися в Італії далеко не скрізь. Як не дивно, але в більшості провінцій рідної для дизайнерів країни «зелені поховання» до цього часу перебувають поза законом. У той час, як наприклад, в США чи Новій Зеландії, Австралії або Канаді, Нідерландах і Великій Британії вони дозволені і з кожним роком стають все більш популярними.
Міжнародна платформа федерації FIAT-IFTA дає нам змогу обмінюватися досвідом, вивчати новаторські й прогресивні зміни до законодавств різних держав, таких не схожих між собою, з різними культурою і релігією, історією і звичаями, кліматом і географією. Це дало нам підстави і змогу внести до нового Закону про похоронну справу в Україні довгоочікувані статті про приватні кладовище і крематорій, Похоронний дім і екологічні зелені поховання. Крім того, важливо для нас і те, що міжнародні профільні форуми в рамках федерації FIAT-IFTA допомагають нам вчасно реагувати на жорстокі глобальні виклики сучасності, такі як, пандемія Covid-2019, вірус Ebola, спалахи холери, менінгіту і поліомієліту, з якими щороку стикається світ, а сценаріїв розвитку подій, вакцин і відповідей на багато питань немає і дотепер. Людству вкрай необхідна нова матриця цінностей як умова переходу до нових стратегій цивілізаційного розвитку – без виконання цього завдання ідея стійкого розвитку цивілізації і подолання глобальних криз реалізована не буде. Тому ми будемо і надалі інформувати громадськість про тематику наших зарубіжних зустрічей і конференцій, а також пошуки шляхів подолання світових викликів і загроз.
