Алла Ландар: Книга пам’яті «Людина епохи» – нова сторінка увічнення родинної пам’яті і любові
Президент Міжнародної асоціації професіоналів похоронної справи, Національний член від України у Всесвітній Федерації Похоронних Виконавців (FIAT-IFTA), «Заслужений працівник сфери послуг України» і керівник Приватної фірми «Петро Великий» Алла Ландар дала життя новій послузі під час організації прощання з видатними особистостями у нашій державі. Мова йде про книгу пам’яті «Людина епохи».
Днями в столиці відбулася церемонія прощання з видатним хореографом, танцівником, народним артистом України, аматором танцю усіх часів і народів Григорієм Чапкісом. Усім, хто прийшли віддати останню шану великому артисту надали унікальну можливість: власноруч наповнити письмовими свідченнями історію життя талановитої людини, ставши творцем книги пам’яті «Людина епохи».
Дивитися відео за цим посиланням:
https://www.youtube.com/watch?v=-I6MJagaZ8g
Усвідомивши духовну значимість, кожен писав своїми відчуттями, теплом, душевною любов’ю, пам’яттю про Велику особистість. Що він означав для них і ким був у їхньому житті…
В залі прощання кожен на мить отримував особистий простір для останньої можливості звернутися до душі Великого митця, який став для його учнів і послідовників кумиром і неосяжним променем світла з їхніх очей.
Для друзів і соратників старших поколінь Григорій Чапкіс безумовно той, хто вплинув на світогляд нації, ставши світлом серед темряви у часи примусу і репресій. Емоційна залежність від художніх образів, створюваних засобами пластичних рухів його тіла нерідко ставала моделлю поведінки, яка змушувала його страждати в атмосфері страху і відчаю. Кожне слово, схвалення чи неприйняття ранили його, примушуючи починати знову і знову, доводити складні елементи танцю до апофеозу досконалості, захоплення і краси...
Рука тягнеться до пера. Заважають сльози. І так раз по раз. Кожен, незалежно від статі…
Черга до книги була нескінченною. Серце стискалося від побаченого. Люди різного віку. Віддати останню шану прийшли колеги з Театру ім. Івана Франка, де Григорій Чапкіс був хореографом, Київського театру драми і комедії, де він служив заступником директора, учасники Академічного ансамблю танцю України імені Павла Вірського, з яким хореограф і танцівник об’їздив десятки країн. Кожен залишив часточку себе на пергаментних сторінках скарбнички пам’яті. Рука тягнулась до письма, а серце – до Вчителя.
Очікувано, що свої спогади у «Книзі пам’яті» залишив саме Влад Яма. Він, як і метр, заснував власну школу танців.
Григорій Чапкіс започатковував та брав участь у різних музичних проектах, був танцмейстером Віденського балу, і став суддею та одним з керівників шоу «Танці з зірками», де вони з Владом стали творцями прекрасного. Тепер це уже історія і сучасність.
Закоханий у людину, її незбагненні можливості, повсякденну творчість, народжений для прекрасного, Чапкіс повсюди ніс це прекрасне. І чиюсь радість, успіх, перемогу зустрічав, як свою. Із блиском в очах… А чиєсь лихо він також стрічав, як своє, і допомагав подолати його, не шкодуючи свого часу, здоров’я і сил.
Митець залишив по собі автобіографічну повість «Танець і любов: секрети довголіття». У кожному розділі епізод пережитого, часточка долі Людини, котра віддала мистецтву свої кращі роки, пізнала смак популярності, і гіркоту несправедливості та образ, часи злетів і падінь.
Останні присвяти на схилі життя колись стануть визначальними для кожного. Це те, що залишиться після нас, і те, що ми візьмемо з собою в останню путь.
Відрадно: новаторство отримало схвальну підтримку громадської думки і високу її оцінку. Віднині наша компанія «Петро Великий» під час організації прощальної церемонії завжди пропонуватиме нову послугу книгу пам’яті «Людина епохи» кожній родині у хвилини непоправної втрати.
Книга пам’яті «Людина епохи» – родинна реліквія і артефакт навічно, де кожна сторінка – неповторна особистість, і та виняткова мить, що увічнила Велич, пам'ять і любов.
