Алла Ландар: «Прощаємося з всенародною любов’ю – Берегинею української народної пісні Ніною Матвієнко»
Сьогодні зранку тисячі людей вишикувалися в чергу до дверей Національної філармонії України, щоб попрощатися з легендарною співачкою і всенародною любов’ю Ніною Матвієнко. Українська співачка і акторка, народна артистка України, народна артистка Української РСР, лауреатка Державної премії УРСР ім. Тараса Шевченка, Герой України, почесна громадянка Києва, входила до Спілки кінематографістів України, лауреатка численних звань, нагород і відзнак. Але жодні блискучі нагороди не в змозі повною мірою оцінити те, чим наділив її сам Господь, – красу і голос, голос, знайомий кожному з дитячих літ, у якому втілилася стражденна і ніжна душа України. Тому пісня Ніни Матвієнко, ставши візитівкою українського фольклору, нерідко звучала сумно і частіше навіть драматично, бо розповідала про нелегкий шлях народу, про людські долі та переживання.https://www.unian.ua
«Прощання з народною артисткою України розпочалося сьогодні, 10 жовтня, у вузькому колі в Свято-Феодосіївському монастирі, де відбулося всенічне читання Псалтиря за упокій спочилої у присутності членів родини та найближчих до Ніни Митрофанівни людей», – розповідає власниця ритуальної компанії «Петро Великий» Алла Ландар, чия компанія організовувала процесію прощання, президент Міжнародної асоціації професіоналів похоронної справи, національний член від України у Всесвітній Федерації Похоронних Виконавців (FIAT-IFTA), член Федерації Ради директорів похоронних домів (NFDA, США), заслужений працівник сфери послуг України.https://www.bbc.com
Національна філармонія зустріла всіх бажаючих віддати останню шану улюбленій співачці вже зранку морем квітів, галереєю світлин, нескінченним людським потоком під дивовижний спів чарівного голосу самої Ніни Матвієнко, живим симфонічним звучанням та професійним хоровим співом. Перед входом, як і в самому приміщенні, вишикувалися об’єктиви фото- і відеокамер численних представників ЗМІ, телевізійних каналів та інформаційних агентств.https://tsn.ua
Неймовірна, емоційна зарядженість, любов до ближнього і всепроникаюча життєва енергія надихали кожного глядача як у концертній залі незалежно від віку, так і біля телевізійного екрану, а старші покоління згадують перше знайомство зі співачкою з динаміків кухонного радіопередавача. Справді, навіть кожну віддалену сільську оселю наповнював мелодикою і чарами української народної пісні її голос упродовж більш ніж півстоліття…https://glavred.net
Її особистість і геніальність таланту, винятковість і пізнаваність голосу – ввійдуть в нашу історію. Це ті вічні цінності, які береже кожний народ і які так потрібні йому під час боротьби з агресором за саме існування нації, своєї віри, мови і притаманній лише йому душі, втіленої у найвищому її прояві – фольклорі з народною піснею і живим акапельним співом…
Навколо білосніжної труни повсюди стояли вази з букетами від шанувальників співачки, композиції з ікебан із живих квітів, блиск скла свічад та урочистість фарфору канделябрів разом із великими свічками, а в глибині зали про останню хвилину життя мисткині нагадував зупинений величний двометровий годинник…
Яскрава, урочиста і незабутня атмосфера у залі створювалася організаторами не випадково. Донька артистки, співачка і акторка Антоніна Матвієнко, розповіла, що мама була для неї прикладом: «У неї дуже велике серце... Дякую, що вона зробила такий внесок для України. Я буду слухати її пісні і знати, що вона поруч. Спасибі їй за все. Вона дуже просила, щоб на похованні ніхто не плакав. Просила, щоб згадали щось хороше».
Під час церемонії прощання було зачитано присвяту президента Володимира Зеленського, котрий також висловив співчуття рідним із вірою, що з українцями назавжди залишаться «неперевершений автентичний і справді магічний голос» Ніни Матвієнко.
Людяність, величний талант, щирість правди, народне коріння, співоча душа, справжній друг і порадник, незабутня, кохана, рідна… Такими словами Ніні Митрофанівні розпочинали свої присвяти на сторінках книги «Людина епохи» під час церемонії прощання її рідні і друзі, колеги по сцені й кіно, популярні виконавці, політики, діячі науки і культури, військові з фронтів, друзі, знайомі, численні шанувальники. Кожен писав мовою свого серця…
Одним із перших попрощатися прийшли київський міський голова Віталій Кличко і голова Верховної Ради Руслан Стефанчук, співачка і ведуча Анжеліка Рудницька, виконавці Світлана Білоножко, Камалія, Дмитро Монатик, Валентина Ковальська, диригент Євген Савчук, керівник Національного хору імені Верьовки Ігор Курилів, музикант Олег «Фагот» Михайлюта… Попрощатися йшли і йшли.
Шанувальників прийшли сотні, а шанувати і поважати є за що. У репертуарі співачки десятки народних пісень, серед яких – обрядові, ліричні, гумористичні, пісні-балади, українські пісні XVII–XVIII ст. Їхнє народне звучання і український дух вона несла світом разом із часточкою України. Окрім сцен держав колишнього Союзу, їй підкорилися зали Мексики, Канади, США, Чехії, Польщі, Болгарії, Фінляндії, Швеції, Кореї, Франції, Бразилії, Аргентини та країн Латинської Америки.
Ніна Матвієнко, її музична душа і відкрите серце, помножені на потужну працездатність і постійний пошук, були відкритими для будь-яких музичних експериментів. Саме тому вона не обмежувала свою творчість піснею народною та творами минулого. Співпрацювала з відомими вітчизняними композиторами сучасності і виконувала твори Євгена Станковича, Олега Киви, Мирослава Скорика, Ірини Кириліної, Ганни Гаврилець та багатьох інших.
Знаходила час і для політики – у сесійній залі ВР, активною була не лише на сцені – головувала в журі Міжнародного конкурсу українського романсу імені Квітки Цісик, очолювала Експертну раду Міжнародного благодійного фестивалю талантів «Дивосвіт», знаходила час і для Спілки кінематографістів. Коло інтересів, занять і покликань ніколи не обмежувалося ніколи і нічим…
«Давайте помолимося в останній її день на Землі разом із родиною Ніни Матвієнко за упокій її душі та Царство Боже для Жінки-епохи. Нехай сяють для неї вічна пам'ять і слава, вона назавжди залишиться в наших серцях душею нації і дитиною з великим серцем, – закликала Алла Ландар. – Голос живої легенди вічно летітиме над нами як «дикі гуси» над Україною разом із її «чарівною скрипкою», з «розплетеною косою» і «сизокрилим голубоньком»».
