Алла Ландар: «Прощаємося з всенародною любов’ю – Берегинею української народної пісні Ніною Матвієнко»
Сьогодні зранку тисячі людей вишикувалися в чергу до дверей Національної філармонії України щоб попрощатися з легендарною співачкою і всенародною любов’ю Ніною Матвієнко. Українська співачка і акторка, Народна артистка України, Народна артистка Української РСР, лауреатка Державної премії УРСР ім. Тараса Шевченка, Герой України, Почесна громадянка Києва, входила до Спілки кінематографістів України, лауреат численних звань, нагород і відзнак. Але жодні блискучі нагороди не в змозі на повну оцінити те, чим наділив ïï сам Господь, – красу і голос, голос, знайомий кожному з дитячих літ, в якому втілилася стражденна і ніжна душа Украïни. Тому пісня Ніни Матвієнко, ставши візитівкою українського фольклору, звучала нерідко сумно і частіше навіть драматично, бо розповідала про нелегкий шлях народу, про людські долі і переживання.
«Прощання з Народною артисткою України розпочалося сьогодні 10 жовтня у вузькому колі в Свято-Феодосіївському монастирі, де відбулося всенічне читання Псалтиря за упокій спочилої у присутності членів родини і найближчих до Ніни Митрофанівни людей», – розповідає власниця ритуальної компанії «Петро Великий» Алла Ландар, чия компанія організовувала процесію прощання, президент Міжнародної асоціації професіоналів похоронної справи, Національний член від України у Всесвітній Федерації Похоронних Виконавців (FIAT-IFTA), член Федерації Ради директорів Похоронних домів (NFDA, США), Заслужений працівник сфери послуг України.
А Національна Філармонія зустріла усіх бажаючих віддати останню шану улюбленій співачці уже зранку морем квітів, галереєю світлин, нескінченним людським потоком під дивовижний спів чарівного голосу самої Ніни Матвієнко, живого симфонічного звучання та професійного хорового співу. Перед входом, як і в самому приміщенні, вишикувалися об’єктиви фото і відео камер численних представників ЗМІ, телевізійних каналів та інформаційних агентств.
«Вся Україна молиться сьогодні за спокій душі Берегині українського народного співу Ніни Матвієнко, – продовжує Алла Ландар. – Небеса обдарували Ніну Митрофанівну голосом рідкісного тембру і краси. Її пісенну чисту душу нині згадують щирим словом любові тисячі шанувальників в нашій країні і по всьому світу, де разом з нами тепер представники численних українських громад. Ми лише з часом зможемо осягнути всю велич цієї утрати. Нас полишає велика і вразлива душа, наповнена світлом і любов'ю до кожного».
Неймовірна емоційна зарядженість, любов до ближнього і всепроникаюча життєва енергія надихали кожного глядача як у концертній залі незалежно від віку, так і біля телевізійного екрану, а старші покоління згадують перше знайомство зі співачкою з динаміків кухонного радіопередавача. Справді, навіть кожну віддалену сільську оселю наповнював мелодикою і чарами української народної пісні її голос упродовж більш ніж півстоліття…
Її особистість і геніальність таланту, винятковість і пізнаваність голосу – ввійдуть в нашу історію. Це ті вічні цінності, які береже кожний народ і які так потрібні йому під час боротьби з агресором за саме існування нації, своєї віри, мови і притаманній лише йому душі, втіленої у найвищому її прояві – фольклорі з народною піснею і живим акапельним співом…
Навколо білосніжної труни повсюди вази з букетами від шанувальників співачки, композиції з ікебан із живих квітів, блиск скла свічада та урочистість фарфору канделябрів разом з великими свічками, а в глибині зали про останню хвилину життя мисткині нагадував зупинений величний двометровий годинник…
Зустрічала гостей церемонії прощання виставка «Літопис життя» з миттєвостями життєвого і творчого шляху у галереях світлин, родинними фото, особистими речами, відзнаками і нагородами, антикварними старовинними меблями. Представлена експозиція – це галерея творчих перемог однієї Людини, одного життя, одного шляху, невіддільного від долі свого народу… на порозі вічності. Ось на фото ще зовсім юна Ніна, а поруч у колі сім’ї, далі – у концертному і сценічному вбранні, радісна, усміхнена, щаслива… і незабутня.
Яскрава, урочиста і незабутня атмосфера у залі створювалася організаторами не випадково. Донька артистки співачка і акторка Антоніна Матвієнко розповіла, що мама була для неї прикладом: «У неї дуже велике серце... Дякую, що вона зробила такий внесок для України. Я буду слухати її пісні і знати, що вона поруч. Спасибі їй за все. Вона дуже просила, щоб на похованні ніхто не плакав. Просила, щоб згадали щось хороше».
Під час церемонії прощання було зачитано присвяту президента Володимира Зеленського, котрий також висловив співчуття рідним із вірою, що з українцями назавжди залишаться «неперевершений автентичний і справді магічний голос» Ніни Матвієнко.
Людяність, величний талант, щирість правди, народне коріння, співоча душа, справжній друг і порадник, незабутня, кохана, рідна… Такими словами Ніні Митрофанівні розпочинали свої присвяти на сторінках книги «Людина епохи» під час церемонії прощання її рідні і друзі, колеги по сцені й кіно, популярні виконавці, політики, діячі науки і культури, військові з фронтів, друзі, знайомі, численні шанувальники. Кожен писав мовою свого серця…
Одним із перших попрощатися прийшли Київський міський голова Віталій Кличко і Голова Верховної Ради Руслан Стефанчук, співачка і ведуча Анжеліка Рудницька, виконавці Світлана Білоножко, Камалія, Дмитро Монатик, Валентина Ковальська, диригент Євген Савчук, керівник Національного хору імені Верьовки Ігор Курилів, музикант Олег «Фагот» Михайлюта… Попрощатися йшли і шли.
Шанувальників прийшли сотні, а шанувати і поважати є за що. У репертуарі співачки десятки народних пісень, серед яких – обрядові, ліричні, гумористичні, пісні-балади, українські пісні XVII-XVIII ст. Їхнє народне звучання і український дух вона несла світом разом з часточкою України. Окрім сцен держав колишнього Союзу їй підкорилися зали Мексики, Канади, США, Чехії, Польщі, Болгарії, Фінляндії, Швеції, Кореї, Франції, Бразилії, Аргентини, країн Латинської Америки.
Ніна Матвієнко, її музична душа і відкрите серце, помножені на потужну працездатність і постійний пошук були відкритими для будь-яких музичних експериментів. Саме тому вона не обмежувала свою творчість піснею народною і творами минулого. Співпрацювала з відомими вітчизняними композиторами сучасності і виконувала твори Євгена Станковича, Олега Киви, Мирослава Скорика, Ірини Кириліної, Ганни Гаврилець та багато інших.
Акторкою вона запам’ятається нам за картинами «Зозуля з дипломом», «Не мине й року», «Прощавайте фараони», «Далі польоту стріли» та інших. А її незабутній вокал і професійна озвучка нагадають про себе з картин «Тронка», «Пропала грамота», «Свіччине весілля», «Чорна рада», «Сорочинський ярмарок», «Мавка. Лісова пісня», зіграла в телевиставах «Маруся Чурай», «Катерина Білокур», «Розлилися води на чотири броди».
Знаходила час і для політики – у сесійній залі ВР, активною була не лише на сцені – головувала в журі Міжнародного конкурсу українського романсу імені Квітки Цісик, очолювала Експертну Раду Міжнародного Благодійного Фестивалю талантів «Дивосвіт», знаходила час і для Спілки кінематографістів. Коло інтересів, занять, покликань не обмежувався ніколи і нічим…
«Давайте помолимося в останній її день на Землі разом з родиною Ніни Матвієнко за упокій її душі та Царство Боже для Жінки-епохи. Нехай сяють для неї вічна пам'ять і слава, вона назавжди залишиться в наших серцях душею нації і дитиною з великим серцем. – закликала Алла Ландар. – Голос живої легенди вічно летітиме над нами як «дикі гуси» над Україною разом з її «чарівною скрипкою», з «розплетеною косою» і «сизокрилим голубоньком».
